Archives

Calendar

December 2010
M T W T F S S
« Nov   Jan »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  



Archive for December 31st, 2010

(from lecture of B.K.Tirtha Maharaj, 3 of September 2006, Sofia)
The perfection of vision should be a beautiful form. So from the cradle somebody is watching and waiting for the most beautiful thing to come to Her. And then She is compensated for the closed eyes, She FEELS: “That is nice, but that is not Beauty Himself.” So She feels when the real Beauty is coming – then She is ready to open the eyes.
So, Beauty is approaching, but who is hiding in the cradle? That is Supreme Love. Love, Divine Love, opens the eyes to Divine Beauty. This is the beginning of bhakti, this is the beginning of the divine love relationship. This is the ontological situation in Vrindavan, so to say. That sounds very dry. Still if this is the beginning, that should be the end also – if you practice bhakti yoga, the same should happen to you. We should practice and we should pray for that  thing happening in our hearts – that Divine Beauty meets Divine Love in our hearts. That is Radha-Krishna worship in your heart. This is the way how to make a temple out of your heart. By purifying, by cleansing the heart. So we should create appropriate and proper situation for Radha and Krishna to meet in our life and in our heart.
And of course later on Their connection was growing. And this divine connection was reaching certain pick points. But then, after fulfillment, separation was also revealed. Although They met, They were separated. Even while they were meeting, They had this fear of being separated again. I think you also had this feeling – when you have some very good time, some very good company, but you have a little fear at the back of your brain that may be it will stop sometime. This very hidden fear is clearly described in the bhakti scriptures. So when They are together, They have the fear of separation. But  when They are separated, They have the feeling of meeting again. Milan, Prabhu milan – meeting the Lord.
Therefore we can say: whether you are together or separated – it’s the same! It’s intensive feelings. And I made an investigation in India last time with two pictures. There was one Radha alone, in a little depressed mood; and the other is Radha and Krishna close to each other. And when I met any devotee there, I asked: “What you prefer, what you like better – sambhoga or vipralambha (union or separation)? And all those who were very educated in the vaishnava etiquette and philosophy, they said: “Vipralambha (separation).” Most of the male devotees said: “Vipralambha.” But whenever we came to Vrindavan and especially when I asked female devotees: “What you prefer, meeting or separation?” they said: “Meeting.”
Anyway, whether They are together or separated, we should glorify this beauty of Their meeting. And if that meeting happens in our heart, in our life, then our life is fulfilled.
You can try to understand the symbolic meaning of the story also. Because Krishna not only represents the ultimate Beauty, but He also represents knowledge. And Radhika is not only Divine Love, but emotions, feelings. So like brain, head – and heart. If they are together, harmony is there. Right? But when the head and the heart are separated, it’s a big problem, some pain will manifest. Therefore the purification process, or self-realization, should aim at the meeting of good head and good heart. And of course, we are speaking about the purest divine connection. We should not mix it with some material, worldly conceptions.


(B. K. Tírtha Mahárádzs leckéjéből, 2006. szeptember 3, Szófia)
A látás tökéletességének egy gyönyörű formának kell lennie. Valaki tehát vár a bölcsőben, hogy a legszebb dolog eljöjjön Hozzá. És ez kárpótolja a bezárt szemekért. Azt érzi: „Ez is szép, de ez még nem a Szépség maga.”  Megérzi, amikor az igazi Szépség jön el, és akkor készen áll arra, hogy kinyissa a szemét.
Közeledik tehát a szépség, de ki rejtőzik a bölcsőben? A Legfelsőbb Szeretet. A Szeretet, az Isteni Szeretet kinyitja a szemet az Isteni Szépségre. Ez a bhakti kezdete, ez az isteni szeretetteljes kapcsolat kezdete. Mondhatni, ez az ontológia helyzet Vrndávanban. Ez így nagyon száraznak hangzik. Mégis ha ez a kezdet, a végének is ennek kell lennie, ha gyakorolod a bhakti-jógát, veled is ugyan ennek kell történnie. Gyakoroljuk és imádkozzuk érte, hogy az a dolog megtörténjen a szívünkben, amikor az Isteni Szépség és az Isteni Szeretet találkozik a szívünkben. Ez Rádhá-Krsna imádata a szívedben. Ez a módja annak, hogyan csináljunk templomot a szívünkből. Úgy, hogy megtisztítjuk. Megfelelő helyzetet kell biztosítanunk Rádhá és Krsna számára, hogy találkozhassanak az életünkben, és a szívünkben.
És természetesen később elmélyült a kapcsolatuk. És ez az isteni kapcsolat különböző választópontokhoz ért. Aztán pedig a beteljesülés után megnyilvánult az elválás is. Habár találkoztak, el kellett válniuk. Még akkor is, amikor éppen találkoztak, ott volt az ismételt elválástól való félelem. Azt gondolom ez az érzés nálatok is megvan, amikor nagyon jól érzed magad, nagyon jó társaságban, de valahol ott motoszkál a félelem, hogy lehet, hogy ez valamikor véget ér. Ez a nagyon is rejtett félelem világosan le van írva a bhakti szentírásaiban. Amikor tehát együtt vannak, bennük van az elválás félelme. Amikor azonban elválásban vannak, érzik az újbóli találkozást. Milan prabhu, mila – találkozz az Úrral.
Ezért azt mondhatjuk: akár együtt vagy, vagy éppen elválásban, a kettő egyforma. Intenzív érzelmek. Legutóbb Indiában megvizsgáltam két képet. Az egyiken Rádhá egyedül volt, egy kissé szomorú hangulatban; a másikon pedig Rádhá és Krsna közel egymáshoz. És bármikor csak találkoztam ott egy bhaktával, megkérdeztem: „Mi az, amit jobban szeretsz, szambhóga vagy vipralambha (együttlét vagy elválás)? És mindazok, akik jól ismerték a vaisnava etikettet és filozófiát azt mondták: „Vipralambha (elválás).” A legtöbb prabhu azt mondta: „Vipralambha.” Azonban amikor Vrndávanba értünk, és különösképp amikor mátádzsíkat kérdeztem: „Mit szeretsz jobban, a találkozást vagy az elválást?” azt mondták: „Találkozás.”
Bárhogy is, akár együtt vannak, akár külön, dicsőítsük találkozásuk ezen szépségét. És ha megtörténik ez a találkozás a szívünkben, az életünkben, akkor életünk beteljesedett.
Megpróbálhatjátok a történet szimbolikus jelentését is megérteni. Mert Krsna nem csak a végső Szépséget testesíti meg, hanem a tudást is. Rádhiká pedig nem csak az Isteni Szeretet, hanem érzelmek, érzések is. Olyan ez mint az agy, a fej és a szív. Ha együtt vannak megvan a harmónia. Így van? De ha a fej és a szív elválasztatnak, az nagy probléma, fájdalmas lesz. Ezért az önmegvalósítás tisztító folyamatának arra kell törekednie, hogy a jó fej és a jó szív találkozzon. És természetesen a legtisztább isteni kapcsolatról beszélünk. Ne keverjük ezt valamilyen anyagi, világi felfogással.


(от лекция на Б.К.Тиртха Махарадж, 3 септември 2006, София)
Съвършеното виждане би трябвало да разпознава красотата. И тъй, от люлката едно момиче стаено очаква най-красивото нещо. И въпреки слепите си очи, Тя чувства: “Това е хубаво, но не е самата Красота.” Тя усеща кога идва истинската Красота и едва тогава отваря очи.
И тъй, Красотата идва, но кой е скрит в люлката? Това е Любовта. Божествената Любов, отваря очи за Божествената Красота. Това е началото на бхакти, началото на божествената любовна връзка. Такава е онтологичната ситуация във Вриндаван, тъй да се каже. Но това звучи много сухо. Въпреки всичко ако е началото, такъв трябва да бъде и краят – ако практикуваме бхакти йога, същото трябва да се случи и на нас. Нека практикуваме и нека се молим то да се разкрие в сърцата ни – Божествената Красота да се срещне с Божествената Любов. Това е обожанието на Радха-Кришна в сърцето. Това е начинът да превърнем сърцето си в храм. Затова трябва да създадем подходящи условия, та да могат Радха и Кришна да се срещнат в живота ни, в сърцата ни.
Разбира се по-нататък Тяхната връзка се развивала, достигайки някои връхни точки. А след осъществяването дошла и раздялата. Макар да се намерили, Те били разделени. Дори когато се срещали, се боели, че отново ще се разделят. Мисля, че вие също сте имали това усещане, когато сте много щастливи и в много добра компания, все пак в ъгълчето на мозъка ви се таи страхът, че това все някога ще свърши. Този дълбоко скрит страх е съвсем ясно описан в бхакти-литературата. Когато са заедно, Те се боят от раздялата. Но когато са разделени, имат усещането, че ще се срещнат пак. Милан, Прабху милан, да срещнеш Бога.
Затова можем да кажем – дали сте заедно или разделени е все едно. Чувствата са силни. Последния път като бях в Индия направих едно проучване с две рисунки. На едната Радха е сама и тъжна; а на другата са Радха и Кришна съвсем близо един до друг. Когато и да срещнех някой бхакта там, запитвах го: “Кое си избираш, кое ти харесва повече – самбхога или випраламбха (единението или раздялата)? И всички онези, които бяха добре обучени във вайшнавския етикет и философия, отвръщаха: ”Випраламбха (раздялата).” Повечето от мъжете казваха: “Випраламбха.” Но щом стигнах във Вриндаван и особено когато запитах жените-бхакти: “Какво предпочитате, срещата или раздялата?” те отвръщаха: “Срещата.”
Но независимо дали са заедно или разделени, ние трябва да прославяме красотата на Тяхната среща. И ако тази среща се случи в сърцата ни, тогава животът ни има смисъл.
Може да се опитате да вникнете и в символичното значение на историята. Защото Кришна олицетворява не само върховната Красота, но също и познанието. А Радхика е не просто Божествената Любов, но и емоциите, чувствата. Сякаш единият е мозъкът, главата, а другият сърцето. Ако те са заедно има хармония. Нали? Но когато главата и сърцето не са единни, проблемът е голям, болката е силна. Затова процесът на пречистване и себе-реализацията трябва да имат за цел срещата на един добър ум с едно добро сърце. Разбира се, говорим за най-чиста божествена връзка. Не бива да смесваме това с каквито и да било земни, светски понятия.


(З лекції  Б.К.ТиртхиМахараджа, 3 версня 2006, Софія)
Досконалий погляд мусить впізнати красу. Так ще з колиски дівчинка тайно очікує найкрасивищу річь. І незважаючи на сліпі очі, Вона відчуває: „Це гарно, але це на Краса.” Вона відчуває, коли йде  справжня Краса й аж тоді Вона розплющує очі.
І так Краса йде, але хто в колисці? Це Любов. Божествена Любов, яка відкриває очі для Божествену Красу. Це початок Бхакти, початох божественої любовної сполучення. Така онтологична ситуація у Вріндавані, так сказати. Але це звучить дуже неточно. Якщо це початок, таким має бути і кінець – якщо практикуємо бхакти йога, те саме буде і з нами. Нехай практикуємо й нехай молимося, щоб це відбулося в наших серцях –  щоб Божествена Краса зустрилася з Божественою Любов’ю. Це обожнювання Радхи-Крішни в серці. Такий способ перетворити серце в храм. Про це ми мусимо створити відповідні умови, щоб Радха й Крішна могли би зустритися в нашему житті, в наших серцях.
Звичайно, Їхні стосунки розвивалися, досягаючи деякі верховні рівні. А після реализації пришла і розлука. Хоча Вони знайшли один одного, Вони розлучилися. Нвіть коли зустричалися, боялися, що знову розлучаться. Думаю, що у вас теж було таке відчуття, коли дуже щастливі, серед хорошої компанії, десь у вашому мозку приховується страх, що це колись закінчиться. Цей прихованний страх  дуже ясно описанний в бхакти літературі. Коли Вони разом, вони боються розлуки. Але коли Вони розлучилися, мають почуття, що знову зустринуться. Мілан, Прабху мілан, зустринути Бога.
Тому ми можемо сказати – чи ви разом, чи ні – все одне. Почуття сильні. Останнього разу, коли я був в Індії, я зробив дослідження двумя малюнками. На першому була Радха – одна й смутна, на другому – Радха й Крішна зовсім близко один біля одного. Коли я зустринув бхакту там, я його запитав: „Що ти вибіратимеш, що тобі більше подобається – сампхога або віпраламбха (з’єднання або розлука)?” Всі, які добре вчили вайшнавський етікет і філософію, відповідалі: „Віпраламбха (розлука).” Більше з чоловіків говорили: „Віпраламбха”, але коли я приїхав в Вріндаван і коли я запитав жінок бхактів, вони сказали: „Зустрича”.
Але незважаючи на це, чи Вони разом або ні, ми мусимо прославити красу Їхної зустричи. Іякщо ця зустрича відбувається в наших серцях, тоді наше життя має сенс.
Можете спробувати зрозумити символичне значення історії. Тому що Крішна втілює не тільки верховну Красу, але також і знання, А Радхика не просто Божествена Любов, але і емоції, відчуття. Ніби один з Них мозок, голова, а другий – серце. Якщо вони разум, є гармонія. Чи нетак? Але  коли голова й серце неєдинні, проблема дуже велика, біль – дуже сильна. Тому процес очищення і себереализації мусить намагатися досягнути до зустричи доброго ума з добрим серцем, Звичайно, говоримо про найчищі божествені стосунки. Не треба від цього робити суміш з будь-якими земними, світскими поняттями.


(Conferencia de B.K.Tirtha Maharaj,el 3 de septiembre 2006, Sofía)
La perfecta visión debería divisar la Hermosura. Así es que desde su cuna una niña espera conteniendo el aliento  que le ocurra lo más hermoso del mundo. Y a pesar de sus ojos ciegos  ella tiene un presentimiento: “Eso sí que es hermoso pero no es la Hermosura”. Ella siente la llegada de la verdadera Hermosura y apenas entonces abre sus ojos para ella.
Ahora bien, viene la Hermosura pero ¿quién queda escondido en la cuna? Es el Amor. Es el Amor Divino quien abre los ojos para que puedan percibir la Divina Hermosura. Es el  comienzo del bhakti, el comienzo de la divina relación amorosa.En otras palabras, ésta es la situación ontológica  en Vrindavan. Suena algo seco. A pesar de todo, si es el comienzo, el final será igual – si practicamos el bhakti yoga  nos ocurrirá igual. Practiquemos pues y recemos que igual unión se realice en nuestros corazones – la Divina Hermosura encontrará el Divino Amor. Es la adoración de Radha-Krishna en el corazón. Es la vía a seguir para convertir en un templo  nuestro corazón. Debemos por lo tanto crear las condiciones adecuadas para posibilitar el encuentro entre Radha y Krishna tanto en nuestra vida como en nuestros corazones.
Por supuesto desde aquí en adelante Su relación seguirá evolucionando y llegará a sus puntos culminantes. Pero después de la unión llega la separación. Se encontraron en efecto y sin embargo permanecieron separados. Hasta al encontrarse Ellos tenían ya el presentimiento de una nueva separación. Creo que también vosotros habéis experimentado ya parecido presentimiento en momentos de gran felicidad en buena compañía cuando en un rinconcito del cerebro se disimula la angustia  de que todo esto acabará en cualquier instante. Esta angustia disimulada en lo más profundo del alma queda claramente descrita en las escrituras-bhakti. Estando unidos, estando juntos, Ellos temen la separación. Por lo tanto, estando separados tienen el presentimiento de un nuevo encuentro. Milan, Prabhu milan, encontrarse con Dios.
Por esto podemos decir – estar juntos o separados da igual. Las emociones son intensas. La última vez que he estado  en India había realizado una investigación a base de dos dibujos. En uno se ve a Radha  solitaria y triste y en  otro Radha y Krishna se ven en estrecho contacto. Y al encontrar por allí algún bhakta  siempre le preguntaba: “¿Qué es lo que eliges, qué es lo que te gusta más – la sambhoga o la vipralambha – la unión o la separación?” Y todos aquellos que estaban firmados en etiqueta y filosofía vaishnava me respondían: ”La Vipralambha – la separación ”. La mayoría de los hombres decían: ”La Vipralambha”. Mas  al llegar  a Vrindavan  y sobre todos  al preguntar a mujeres –bhakti: “¿Qué es lo que prefieres,  – la unión o la separación?”, ellas me respondían: “La Unión”.
Debemos alabar la hermosura de Su Unión independientemente si están unidos o separados. Y cuando este encuentro se realice en nuestros corazones, nuestra vida adquirirá su  sentido.
Podéis intentar de entender el sentido simbólico de la historia. Ya que Krishna encarna  no sólo la Hermosura suprema, sino también el saber. Y Radica no es simplemente el Amor Divino sino también  encarna emociones y sentimientos. Como si uno fuese el cerebro, la cabeza  y el otro fuese el corazón. Cuando están juntos reina armonía.¿No es cierto? Pero cuando cabeza y corazón no estén unidos, aparece un grave problema y el dolor aqueja con fuerza. Es por esto que los procesos de purificación y autorrealización deben plantearse el objetivo de la unión entre buena mente y buen corazón. Por supuesto estamos hablando de  una relación divina.  No debemos mezclar de ningún  los  laicos  y materiales de nuestro mundo aquí en la tierra.


(श्री भ.क. तीर्थ  महाराज  के व्याख्यान से उद्धृत , ३ सितम्बर.२००६,सोफिया )
. दृष्टि की पूर्णता  सौन्दर्यावस्था होनी चाहिए | तो पालने से कोई देख रहा और प्रतीक्षा कर रहा है की सबसे सुन्दर चीज़ उसके पास आ रही है |और तब उसे उसकी बंद आँखों का हर्जाना मिल जाता है ,उसे लगता है ,”यह अच्छा है,पर यह साकार सौंदर्य नहीं है “अत:जब वास्तविक सौन्दर्य प्रकट होता है ,वह उसे अनुभव करती है -तब वह आँखे खोलने को तैयार है |
.इस प्रकार सौंदर्य तो आ रहा है,पर पालने में कौन छुपा हुआ है? वह है -परम प्रेम|प्रेम,दैविक प्रेम,दैविक सौन्दर्य के लिए आँखे खोलता है |यही भक्ति का आरम्भ है,यह दैविक प्रेम सम्बन्ध का आरंभ है | वृन्दावन में यह सत्ता मीमांसा सम्बन्धी स्थिति है -ऐसा कहा जा सकता है | यह काफी रूखा प्रतीत होता है |फिर भी यदि यह आरम्भ है तो अंत भी यही होना चाहिए -यदि आप भक्ति -योग को व्यव्हार में लेट हैं तो आप के साथ ऐसा ही होना चाहिए | हमें अभ्यास करना चाहिए और हमें हमारे हृदयों में होने वाली चीजों के लिए प्रार्थना करनी चाहिए -दैविक प्सौन्दार्य ,दैविक प्रेम से हमारे ह्रदय में ही मिलता है |यही राधा-कृष्ण आराधना है , आपके हृदय में|यही तरीका है की आप किस पराक्र अपने ह्रदय के बाहर एक मंदिर बनाएं|ह्रदय के शुद्धिकरण  द्वारा,उसकी  स्वच्छता द्वारा| हमारे जीवन में और हमारे हृदयों में राधा और कृष्ण के मिलन हेतु हमें उचित एवं सही स्थिति बनानी चाहिए |
और निश्चित रूप से  अंतत: उनका सम्बन्ध बढ़ रहा था और   एक विशेष स्तर तक पहुँच रहा था t |लेकिन फिर, इस सम्पूर्णता के बाद, वियोग  भी सामने आया |हालांकि वे मिले थे, वे अलग हो गए थे. यहां तक कि जब  वे  मिल रहे थे , उस समय फिर से अलग होने का डर था |मुझे लगता है कि आप ने भी यह महसूस किया होगा – जब आप कुछ बहुत अच्छा समय बिताते  हैं , कुछ  बहुत अच्छी संगत होती  है, लेकिन आप के  दिमाग में कंही  थोड़ा डर होता  है कि हो सकता है यह कुछ समय  बाद समाप्त हो जाए |. भक्ति शास्त्रों में यह  डर बहुत स्पष्ट रूप से वर्णित है|   तो जब वे एक साथ हैं , अलगाव  का डरहै. लेकिन जब वे अलग हो रहे हैं,वे फिर से मिलन की भावना है. मिलन , प्रभु मिलन – ईश्वर  से  मिलन |
इसलिए हम कह सकते हैं: चाहे आप एक साथ हों  या अलग हो r – यह एक  है!यह गहन भावनाए हैं .,और मैंने , पिछली बार भारत में दो चित्रों के साथ ,एक जांच की |उसमें से एक में राधा थीं ,अकेली,कुछ उदास सी ,और दूसरे में राधा और कृष्ण एक दूसरे के करीब|  और मैं जब किसी भी भक्त से वंहा मिलता,तो पूछता,” आप क्या चाहेंगें ,आपको क्या ज्यादा अच्छा लगेगा –संभोग  या विप्रलंभ  (मेल  या अलगाव)? और वे सभी जो  वैष्णव शिष्टाचार और दर्शन में अति शिक्षित थे, उन्होंने कहा: “विप्रलंभ  (जुदाई).” पुरुष श्रद्धालुओं में से अधिकांश ने कहा: “. विप्रलम्भ”  |लेकिन जब भी में वृन्दावन आया  और विशेष रूप से जब मैंने  महिला भक्तों से पूछा: “आप संयोग  या अलगाव क्या  पसंद करती  हैं ? उन्होंने कहा:”मिलन “
जो भी हो,वे साथ हों या अलग,हमें उनके मिलन के सौंदर्य की स्तुति करनी चाहिए |यदि उनका ये मिलन , हमारे ह्रदय,हमारे जीवन में घटता है हमारा जीवन  परिपूर्ण हो जाता है |
.आप को इस कहानी का सांकेतिक अर्थ भी समझना चाहिए क्यूंकि कृष्ण न कवं सम्पूर्ण सौंदर्य को प्रतिनिधित्व करते हैं ,बल्कि वे ज्ञान को भी प्रस्तुत करते हैं |राधिका न केवल दैविक प्रेम हैं ,वर्ण भावनाए,संवेग भी हैं |तो जैसे मस्तिष्क,सर और ह्रदय,जब वे साथ हैं,तो अनुरूपता है, ठीक है ?पर जब बुद्धि  और ह्रदय अलग हैंतो यह एक बहुत बड़ी समस्या है |कुछ दर्द प्रकट होगा |अत:शुद्धिकर्ण की प्रक्रिया या स्व-बोध ,दोनों का लक्ष्य सु-बुद्धि या सु- ह्रदय का मेल होना चाहिए |और हम तो निसंदेह शुद्धतम दैविक सम्बन्ध के बारे में बात कर रहे हैं |हमें इसे किसी भौतिक ,सांसारिक सम्बन्ध से नहीं जोड़ना चाहिए |