Sharanagati

Істина є Істина. Люди мають багато маленких істин. Але мусимо писати Істину прописною „І”. Вонаєдинна. Про неї немає питань.  Доки ми бачимо багато істин, ми на відносному рівні. Якщо ми піднімемося  на вищий рівень,ми побачимо відносність численних істин і ясне сяйво єдинної Істини.

У рамках відносності багато різноманітних істин. Але я думаю, що треба позрізняти Абсолютну Істину від різних рівнів правдивості, які існують у матеріальному світі. Тому що якнайдалі бачиш,  стілки яскравіше Істина. Якщо ти сліпий, бачиш тілки перед своїм носом. Якбільше людина освічена, тим яснише бачить наслідки. Тоді людина справжний містик, тому що помічає майбутнє, яке загадка. Одночасно з тим, вона історик, бо добре знає  минуле, як все було, хоча минуле – історія. Тому така людина живе насправді в теперішню мить. Тому що не задоволена ні з минулого, ні з будь-якої майбутньої містерії – вона наполягає на повній і досконалій теперішній мить.

В Упандишандах написано: „Сатйам ева джайате – Істина завжди перемагає. ”Все що прихованно мріє бути виявлено. Істина завжди перемагає. Часто в раках відносності ми бачимо, що цей закон не діє. Зазвичай грішний виграє, праведний програє. Немає проблеми, час з нами.

А коли не треба говорити істину? Наприклад у любові. Якщо ти когось любиш, не то що не кажеш йому правди, ти просто не можеш їй сказати. І як що сильно віриш цієї лудині, вона для тебе ще білше красива. Не забувайте, що коли хтось має поганний характер і тільки мала частина з нього добра, якщо така людина получить довіру, то його добра частина переможе.  Але коли людина  має дуже добрий характер і в ньго кілька поганих рис, якщо та людина має мало довіри від своїх рідних, його зла частина переможе. Так що в любовних відносинах не то що не треба, а не можна говорити правду.

Але хай не будемо говорити про таку високу платформу. Нехай повернемося до реальності. Користуйте свій мозок! Коли наслідки від цієї істини  руйнівні, їй не треба говорити. Якщо це ушкодить мені – добре, немає проблеми, можу сказати істину. Але якщо пошкодить комусь іншому, краще подумати білше перед цим.

Ви напевно чули про благородну брехню. Лікари, матері, батьки, друзі часто її користують. Тому що словами можна вбити. Слово – це дуже сильна зброя.

Також не говорить істину, кои немає надії. Я пам’ятаю такий випадок: був старик, десь 80-літний, він хворив на рак. Його рідні сказали лікарю: „Скажить йому, будь ласка, що не треба курити, бо цей рак від цигарок.” Але лікарь відповів: „Ні, ц не допоможе. Я не скажу йому!” Це дуже не позитивний приклад, але коли немає надії,  бо старик помре і якщо не буде палити, хай він насолоджується останним цигаркам.

Є багато випадків, коли існиють вищі за Істину причини. Згадайте історію про Юдхиштхиру й Арджуну, я розповідав її кілка разів. Коли Арджуна получив свій лук, він пообіцяв: „Я погублю всіх, хто образить мій лук Гандива.” Така була його присяга. Під час війни в Курукшетрі, Юдхиштхиру люто напали, а Арджуна не зміг допомогти йому, бо він був в бої з кимось іншим. Але були інші часи, навіть воїни мали інший світогляд. Під час атаки сонце ратом зашло. А після заходу сонця, вони не воїни, вони друзі. Так зупинили бій після заходу. Юдхиштхира зустрив Арджуну. Юдхиштхира, як ви знаєте завжди каже Істину – бідна людина! Так він сказав: „Арджуно, ти обіцяв, що будеш мене захищати завжди. А сьогодні, ти не прийшов на допомогу! Навіщо в тебе лук Гандива?!” Арджуна образився: „Що!? Ти критикуєш Гандиву?! Я тебе зараз уб’ю!” КріШна теж був там. І незабаром коли Арджуна вторгнувся  – після заходу сонця, уявить собі – погубити свого брата, заради його слави почалася війна, він збожеволів, був готовий його вбити…але Крішна схопив його за руку: „Що ти робиш, дорогий мій?”Арджуна відповів: „Ти теж почув! Він образив мій лук Гандива, йому кінець!” Але тоді крішна сказав йому: „Зачекай Ти заради кого боришся? Заради кого ти отримав лук Гандива?Чому ти тут взагалі? Що вище?” „Але моя присяга…” Що вище? Він зрозумів.

Тому ми приходимо до виводу, що війна існює заради миру. Хоча звучить дурно,  як колись говорили: „боримось за мир”.Це абсурдно. Але не мир існює заради війни, не так? Так що, коли ми завжди вибираємо вищу причину, можемо залишити Істину. Чому? Бо вона переможе. Істина завжди перемагає-не заради мене, не заради того, що я зробив. Істина досить сильна, багато сильніше за нас.