Sharanagati

(з лекції  Б.К.Тиртхи Махараджа, 3 вересня 2006, Софія)

Всі чоловіки дуже легко розуміють різницю між любов’ю матері й інтимною любов’ю. Для чоловіків – бхакти бажано шанувати  як матір всіх жінок крім своєї дружини. Там інший випадок. Розумієте, даю всю повагу, всі жінки матері, крімдружини, бо вона моя краща половина. Це інша раса, інші почуття, інше відносини.
З теоретичної точки зору Мати Яшода має в собі величезну божествену любов, але це материнська любов. Вона не така як між коханим і коханою.
Якщо ми могли би помірити – хоча я вважаю, чо ми не можемо мірити інтенсивність і красу божествених відносин – але, якщо спробуємо аналізувати, можемо оцінювати які ролі мають партнери. Перший рівень – це шанта раса – це нейтральні відносини, коли паломник  захоплюється велич’ю Бога.Другий рівень – це дася раса, слуга; слуга вважає себе нищим, а Бога вищим за нього: „Він мій Господарь.” Між двома є різниця. Потім є сакхя раса, дружба, а друзі рівні один одному. У ватсайлі расі материнська любов, батьківська любов. Присвячений вважає себе за вищим за Бога: „Він моя дитина.”І з-за  можественої любові, Господ готовий прийняти це. Від входить до гри, починає грати. Крішна готовий грати з Яшодою. Але в мадхурі расі, інтимне кохання, Він уже не готовий грати, Він повинний грати. Уже немає вибору.
Так що в залежності від інтенсивності і рівня ролей, можемо судити про різних рівнів.