Sharanagati

(З лекції  Б.К.ТиртхиМахараджа, 3 версня 2006, Софія)

Досконалий погляд мусить впізнати красу. Так ще з колиски дівчинка тайно очікує найкрасивищу річь. І незважаючи на сліпі очі, Вона відчуває: „Це гарно, але це на Краса.” Вона відчуває, коли йде  справжня Краса й аж тоді Вона розплющує очі.

І так Краса йде, але хто в колисці? Це Любов. Божествена Любов, яка відкриває очі для Божествену Красу. Це початок Бхакти, початох божественої любовної сполучення. Така онтологична ситуація у Вріндавані, так сказати. Але це звучить дуже неточно. Якщо це початок, таким має бути і кінець – якщо практикуємо бхакти йога, те саме буде і з нами. Нехай практикуємо й нехай молимося, щоб це відбулося в наших серцях –  щоб Божествена Краса зустрилася з Божественою Любов’ю. Це обожнювання Радхи-Крішни в серці. Такий способ перетворити серце в храм. Про це ми мусимо створити відповідні умови, щоб Радха й Крішна могли би зустритися в нашему житті, в наших серцях.

Звичайно, Їхні стосунки розвивалися, досягаючи деякі верховні рівні. А після реализації пришла і розлука. Хоча Вони знайшли один одного, Вони розлучилися. Нвіть коли зустричалися, боялися, що знову розлучаться. Думаю, що у вас теж було таке відчуття, коли дуже щастливі, серед хорошої компанії, десь у вашому мозку приховується страх, що це колись закінчиться. Цей прихованний страх  дуже ясно описанний в бхакти літературі. Коли Вони разом, вони боються розлуки. Але коли Вони розлучилися, мають почуття, що знову зустринуться. Мілан, Прабху мілан, зустринути Бога.

Тому ми можемо сказати – чи ви разом, чи ні – все одне. Почуття сильні. Останнього разу, коли я був в Індії, я зробив дослідження двумя малюнками. На першому була Радха – одна й смутна, на другому – Радха й Крішна зовсім близко один біля одного. Коли я зустринув бхакту там, я його запитав: „Що ти вибіратимеш, що тобі більше подобається – сампхога або віпраламбха (з’єднання або розлука)?” Всі, які добре вчили вайшнавський етікет і філософію, відповідалі: „Віпраламбха (розлука).” Більше з чоловіків говорили: „Віпраламбха”, але коли я приїхав в Вріндаван і коли я запитав жінок бхактів, вони сказали: „Зустрича”.

Але незважаючи на це, чи Вони разом або ні, ми мусимо прославити красу Їхної зустричи. Іякщо ця зустрича відбувається в наших серцях, тоді наше життя має сенс.

Можете спробувати зрозумити символичне значення історії. Тому що Крішна втілює не тільки верховну Красу, але також і знання, А Радхика не просто Божествена Любов, але і емоції, відчуття. Ніби один з Них мозок, голова, а другий – серце. Якщо вони разум, є гармонія. Чи нетак? Але  коли голова й серце неєдинні, проблема дуже велика, біль – дуже сильна. Тому процес очищення і себереализації мусить намагатися досягнути до зустричи доброго ума з добрим серцем, Звичайно, говоримо про найчищі божествені стосунки. Не треба від цього робити суміш з будь-якими земними, світскими поняттями.