Category RSS

Calendar

July 2017
M T W T F S S
« Jun    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  



Українська issues

(з лекції Б.К.Тиртхи Махараджа, 6 вересня 2006, Софія)
Істина є Істина. Люди мають багато маленких істин. Але мусимо писати Істину прописною „І”. Вонаєдинна. Про неї немає питань.  Доки ми бачимо багато істин, ми на відносному рівні. Якщо ми піднімемося  на вищий рівень,ми побачимо відносність численних істин і ясне сяйво єдинної Істини.
У рамках відносності багато різноманітних істин. Але я думаю, що треба позрізняти Абсолютну Істину від різних рівнів правдивості, які існують у матеріальному світі. Тому що якнайдалі бачиш,  стілки яскравіше Істина. Якщо ти сліпий, бачиш тілки перед своїм носом. Якбільше людина освічена, тим яснише бачить наслідки. Тоді людина справжний містик, тому що помічає майбутнє, яке загадка. Одночасно з тим, вона історик, бо добре знає  минуле, як все було, хоча минуле – історія. Тому така людина живе насправді в теперішню мить. Тому що не задоволена ні з минулого, ні з будь-якої майбутньої містерії – вона наполягає на повній і досконалій теперішній мить.
В Упандишандах написано: „Сатйам ева джайате – Істина завжди перемагає. ”Все що прихованно мріє бути виявлено. Істина завжди перемагає. Часто в раках відносності ми бачимо, що цей закон не діє. Зазвичай грішний виграє, праведний програє. Немає проблеми, час з нами.
А коли не треба говорити істину? Наприклад у любові. Якщо ти когось любиш, не то що не кажеш йому правди, ти просто не можеш їй сказати. І як що сильно віриш цієї лудині, вона для тебе ще білше красива. Не забувайте, що коли хтось має поганний характер і тільки мала частина з нього добра, якщо така людина получить довіру, то його добра частина переможе.  Але коли людина  має дуже добрий характер і в ньго кілька поганих рис, якщо та людина має мало довіри від своїх рідних, його зла частина переможе. Так що в любовних відносинах не то що не треба, а не можна говорити правду.
Але хай не будемо говорити про таку високу платформу. Нехай повернемося до реальності. Користуйте свій мозок! Коли наслідки від цієї істини  руйнівні, їй не треба говорити. Якщо це ушкодить мені – добре, немає проблеми, можу сказати істину. Але якщо пошкодить комусь іншому, краще подумати білше перед цим.
Ви напевно чули про благородну брехню. Лікари, матері, батьки, друзі часто її користують. Тому що словами можна вбити. Слово – це дуже сильна зброя.
Також не говорить істину, кои немає надії. Я пам’ятаю такий випадок: був старик, десь 80-літний, він хворив на рак. Його рідні сказали лікарю: „Скажить йому, будь ласка, що не треба курити, бо цей рак від цигарок.” Але лікарь відповів: „Ні, ц не допоможе. Я не скажу йому!” Це дуже не позитивний приклад, але коли немає надії,  бо старик помре і якщо не буде палити, хай він насолоджується останним цигаркам.
Є багато випадків, коли існиють вищі за Істину причини. Згадайте історію про Юдхиштхиру й Арджуну, я розповідав її кілка разів. Коли Арджуна получив свій лук, він пообіцяв: „Я погублю всіх, хто образить мій лук Гандива.” Така була його присяга. Під час війни в Курукшетрі, Юдхиштхиру люто напали, а Арджуна не зміг допомогти йому, бо він був в бої з кимось іншим. Але були інші часи, навіть воїни мали інший світогляд. Під час атаки сонце ратом зашло. А після заходу сонця, вони не воїни, вони друзі. Так зупинили бій після заходу. Юдхиштхира зустрив Арджуну. Юдхиштхира, як ви знаєте завжди каже Істину – бідна людина! Так він сказав: „Арджуно, ти обіцяв, що будеш мене захищати завжди. А сьогодні, ти не прийшов на допомогу! Навіщо в тебе лук Гандива?!” Арджуна образився: „Що!? Ти критикуєш Гандиву?! Я тебе зараз уб’ю!” КріШна теж був там. І незабаром коли Арджуна вторгнувся  – після заходу сонця, уявить собі – погубити свого брата, заради його слави почалася війна, він збожеволів, був готовий його вбити…але Крішна схопив його за руку: „Що ти робиш, дорогий мій?”Арджуна відповів: „Ти теж почув! Він образив мій лук Гандива, йому кінець!” Але тоді крішна сказав йому: „Зачекай Ти заради кого боришся? Заради кого ти отримав лук Гандива?Чому ти тут взагалі? Що вище?” „Але моя присяга…” Що вище? Він зрозумів.
Тому ми приходимо до виводу, що війна існює заради миру. Хоча звучить дурно,  як колись говорили: „боримось за мир”.Це абсурдно. Але не мир існює заради війни, не так? Так що, коли ми завжди вибираємо вищу причину, можемо залишити Істину. Чому? Бо вона переможе. Істина завжди перемагає-не заради мене, не заради того, що я зробив. Істина досить сильна, багато сильніше за нас.


(коментар Б.К.Тиртхи Махараджа про пісню „Дайня о Прапатти”,
6 вересня 2006, Софія)

„О, мій Боже, Харі, мій милосердний Господи, вічна слава Тобі, Боже Радхи! Стільки разів я від тебе уникав, але цього разу, прошу Тебе, прийми мене за Свого.”
Недавно ми говорили про це, як молитися в необхідному настрої. Ми сказали, що існують різні молитви, як наприклад хотити щось, молити про прощення, чи просто славословити. В цієї пісні все. Вона розповідає сумну історію присвяченого: „Я уникав від Тебе стільки разів. Але Ти мій возлюблений Бог і хоча я ввкидав Тебе життя після життя, ЗАРАЗ прошу Тебе, прийми мене за Свого.” Ми бачимо ще на першому ряду пісні всі різні типи молитви.: прохання про щось, благання благословлення, прощення: „Я помилявся, але прошу Тебе, прийми мене”, а також і прославлення: „Ти мій возлюбленний Господ”.Будь-коли ми молимося, ми повинні об’єднувати всі ці елементи.
І ця молитва зосереджена до милосердного Богоа. У цьому шанс цієї молитви, людини, яка молиться цим способом – що милосердний Бог, милосердний Господ буде діяти милосердне, Крішна справедливий Бог. Він віддає карма-пхалу, плоди карми, але Він це робить відповідно до наших справ – дає нам плоди, яких ми хотили, , які ми заслужили. Але не треба взинувачити Його. Сказано: „Той, хто сіє вітер пожне бурю.” Якщо ми діємо певним чином, ми повинні приймати відповідні результати. А скільки дій, скільки слів, скільки думок ми маємо! Вони як насіння, які ми сіємо в полі свого серця. З плином часу ці насіння проростають, зростають. І раптом наше серце заросло бур’янами, а потім ми плачемо: „Щось відбувається зі мною. Я не заслуговую цього.” Хоча ми розкидали насіння.
І якби Бог був тільки справедливим, ми би платити за всі помилки, які ми зробили. Ми більш-менш це робимо. Але присвячені розумні. Вони хороші інвесторі і хороші бізнесмени, духовні бізнесмени. Вони знають, що “Маю проблему зі справедливим Богом. Я зробив так багато помилок і доведеться платити весь капітал плюс відсотки.” Так це – інвестуєте в бізнес, в якусь діяльність, і вона в достатку пропонує свої плоди. Так ви мусите погасити борг у більшій пропорції.Тому ми намагаємось повертатися до Крішни, до милосердного Бога, АЛЕ не  шахрайськими ставленнями,  як наприклад: „Тому що я помилявся, краще повернутися до милосердного аспекту Бога, бо цим способом я можу обманути Його, Він мені пробачить і я знову можу пробити що я хочу.” Так, звичайно, не можна. Ми не можемо обманути Милість. Мілість приходить без причини. Ми не можемо її примусити. Ми повинні мати всі якості як бажання слушити, відданість, смиренність, щирість. Але Милість прийде. Бхакті має таку характеристику. Ми не можемо примусити її, Але вона активна, і дуже потужна практика. Ми часто не розуміємо як вона діє, але вона так нездоланна. Це чотири характериситики процесу Бхакті: діє сам від себе, потужний, нездоланний і важко зрозуміти як дійсно діє. Милість також приходить сама, Якщо Крішна дає милість, вона прийде, навіть коли ми незаслугуємо їй. Але потік милості заоб’язує нас коритися йому. Тоді ми вже не можемо мати ставлення до обману. Можна у нас недобрі наміри, але після цього як ми вже знаємо що таке бествена милість, у нас їх уже не можна бути.
І яка сумна історія присвяченого в цієї пісні? „Я уникав від Тебе багато разів. Милість підійшла до мене, але я сказав: Ні, дякую. Це не для мене. Я від Тебе відмовлявся. ” Як ви продовите речення? „Я відмовлявся від Тебе, але Ти від мене ніколи не відмовлявся.” Це різниця між людиною і Богом. Я можу Його заличити, але Він б ніколи не залишив мене. Те ж саме і з гуру. Учень завжди може покинути свого вчителя. Але гуру не може покинути свого учня. Радуйтесь свободі. Потім уже буде запізно.
І так: „Я відмовлявся від Тебе, але Ти від мене ніколи не відмовлявся. Цього разу я інший. Прошу Тебе, пройми мене за Свого.” Що відбувається, якщо хтось буде прийнятий як належний Бога? Це кінець його нереальної незалежності, уявляємої самостійності, неприроної свободи. „Прошу, прийми мене за Свого” Це дуже заповітна молитва. „О, мій Боже, стільки утроб я перебродив, нарешті до Тебе, Боже, захотив від Тебе притулитися. Прошу від всієї души, збережи цю нещасну душу зі Своєю божественою милістю. ” Баху джони бхрами – я блукав в утробах різних видів тварин. Але у цьому житті я отримав шансу для божественого народження.Прошу, збережи цю жалюгідну душу зі Своєю божественою милістю.  Божественна милість – це протиотрутою від змій матеріального життя.
Це була сумна історія присвяченого. А тепер вигук: „О, Боже Радхи!” Це не просто повертання до незнайомого, віддаленного Господа.  Це дуже піднесенний поклик не до справедливого, а до люблячого Бога. „О, коханий Радхи, Ти початок, ти життя у всесвіті! Ти все для всіх!”Це прослявлення – Ти все для всіх. Якщо б ми могли отримати таке бачення, це піднесене розуміння, піднесена свідомість про Бога. А про цю Люблячу Красу в наступному вірші згадується, що: „Ти Даєш благодать світу, Ти Бог всесвіту. О, мій Господи, де я можу знайти житло, якщо Ти мене вигониш? Нарешті я прийшов до висновку, що в цьому світі єдиний Ти можеш зберегти Свого слугу .”
Ця пісня про смирення і відданість, дайня й прапатті. Коли ви відчуваєте, що у вас їх немає, заспівайте цю пісню. Іраптом ви пригадаєте через скільки життів ви минули, скільки помилок ви зробили, яка мета і який спосіб повернутися до Бога. Але не кайтеся за т, що відбулося. Минуле – це історія, майбутнє – загадка, а теперішня мить – це дар.



(з лекції  Б.К.Тиртхи Махараджа, 3 вересня 2006, Софія)

Всі чоловіки дуже легко розуміють різницю між любов’ю матері й інтимною любов’ю. Для чоловіків – бхакти бажано шанувати  як матір всіх жінок крім своєї дружини. Там інший випадок. Розумієте, даю всю повагу, всі жінки матері, крімдружини, бо вона моя краща половина. Це інша раса, інші почуття, інше відносини.
З теоретичної точки зору Мати Яшода має в собі величезну божествену любов, але це материнська любов. Вона не така як між коханим і коханою.
Якщо ми могли би помірити – хоча я вважаю, чо ми не можемо мірити інтенсивність і красу божествених відносин – але, якщо спробуємо аналізувати, можемо оцінювати які ролі мають партнери. Перший рівень – це шанта раса – це нейтральні відносини, коли паломник  захоплюється велич’ю Бога.Другий рівень – це дася раса, слуга; слуга вважає себе нищим, а Бога вищим за нього: „Він мій Господарь.” Між двома є різниця. Потім є сакхя раса, дружба, а друзі рівні один одному. У ватсайлі расі материнська любов, батьківська любов. Присвячений вважає себе за вищим за Бога: „Він моя дитина.”І з-за  можественої любові, Господ готовий прийняти це. Від входить до гри, починає грати. Крішна готовий грати з Яшодою. Але в мадхурі расі, інтимне кохання, Він уже не готовий грати, Він повинний грати. Уже немає вибору.
Так що в залежності від інтенсивності і рівня ролей, можемо судити про різних рівнів.



(з лекції Б.К.Тиртхш Махараджа, 3 вересня 2006, Софія)

Крішна – капосник. Серед обманщиків Він найкращий. Можемо сказати, що найбільший, Він – Божественний Обманщик. Але одного разу, думаю, я розповідав уже цю історію, вибачте, що повторюю її, але вона дуже добра, Крішна мріяв зустрити Радхіку вдні. Знаєте, уночі нема проблеми, бо всі сплять, ніхто не стежує і Вони можуть зустричатися спокійно після заходу сонця. Але вдні дуже важко. Всі люди в селі будуть бачити їх, будуть намагатися запобігти їх, тому що суперечають нормам моралу, але Крішна відчував гаряче бажання: хотілося побачити її зараз! Тут і зараз! “Він навіть захворив від цього бажання.
Зазвичай Крішна грав зі своїми друзями гопалами. Його друг Судхам відразу відчув, що Крішна мучиться і запитав Його: „Що з Тобою, Крішна?” а Крішна відповідає: „Мені дуже сумно, бо не можу Радхики побачити! Приведи мені її сюди, Я мрію побачити їїї! Приведи її!”
Судхам був красивий і дуже подібний в обличчі Радхики. Так він прийшов до Їй дому і таємно сказав: „Крішна хоче тебе побачити. Що з цим робитимемо?” А Радхика сказала: „Зараз? О, це неможливо, мої батьки дома, не можу зараз Але Я додумала ся!”Тому що були дуже подібні один одного, поміняли одягами. Судхам взяв одяг Радхиарані й заличився дома, а Радхарані, одягнута як Судхан приготовила ся піти. Але тоді прийшли Джатіла і Кутіла, які завжи хотили заважат Їхні зустричи. Вони сказали Радхарані: „А, це ти, Судхаме? Що відбулося?” І вона мусила щось придумати, тому сказала: „Знаєте, в нас теля загубилося і Крішна турбується, тому я прийшов шукати поміч”Бачите,. Крішна Говінда шукає маленке теля, яке загубилося, чи бачите символику? Тоді вони дали йому (Їй) одне теля і сказали: „Добре, візми його, щоб Крішна був спокійним. Але Радхики не чіпай! Вона залишиться з нами.”
Так Вона пішла, одягнута як Суджам і незабаром знайшла Кріну. Крішна закричав: „О, Судхаме! Ти не зміг привести Радхику?!” А Вона відповіла: „Ні, я не зміг, цього разу було неможливе привести Її”. Вона почала жартувати з Ним, а якюо Він капосник, то вона інколи жорстока. „Бачиш, я не зміг привести Радхику, але можу привести Чандравалі, якщо хочеш.” А як ви знаєте Чандравалі завжди послухає Крішну, завжди Йому каже „так”, а Радхика готова сказати „ні” Крішні
Пробуйте зрозумити сенс – сказати Господу „ні”. Завжи нас вчили казати „так” Богу. А зараз ми говоримо про когось, хто каже „ні”?! Це дуже дивна ідея.
Але Крішна майже помер від журби, а Судхам пропонував Йому Чандравалі! Це був для Нього як останний удар. Він ледь відповів: „Я хочу молока, не можу пити кефір!”Тоді вже Радхика показала милість: „Гей ти! Чи ти мене не пізнав? Це я.”
Можемо сказати, що це якась ідилична історія. Але якщо подумаєте, зарозумієте про що іде річ у бхакті.
Чи можливо, щоб хтось обманув Її, Після того, як Вона обманула Бога-обманщика, думаю Крішна не найкращий, аВона. Його найкраща, найсильніша сторона у неї. і від того моменту, Ві стался рабом, втратив Свою незалежність.
Якщо нвіть Крішна не може обманити Радхику, то нам не треба пробувати. Хай будемо добрими бхактами, бо не можемо обманути Її. Вона перевіряє серця, бо стежує души Крішни. Якщо хтось приде з недобрими думками, вона захищатиме Крішну.



(з лекції  Б.К.Тиртхш Махараджф, 3 вересня 2006, Софія)
Багато людей думають, що оспівати Харе Крішни це якийсь регулюючи принцип очищення та ритуальне обожнювання. Для новаків це можна ітак, але на вищих рівнях ні. Тому що ця матра є гимном похвали зустричи між Крішною й Радхою. Можна сказати, що найвища концепція бхакті прихована в ції мантрі. Тому що, коли зустрича очевидна, вона не так цікава. Але, коли вона прихована, коли вона таємна, тоді вона більш інригуюча. Якщо ви организуєте лекцію, називаючи її „основні вчення у філософії” мало-хто там прийде, але як що назва буде «Таємні вчення», прийдуть там сотні людей.
Гурудев одного разу сказав до декількох друзів: “Це журнал, це книга для початківців, а ЦЯ книга є для більш прогресивних.” Кожний сказав: “Дай мені це!” Так люди хочуть бути більш досвідчені, вони хочуть, щоб дізнатися таємницю таємниць, тому що таким чином таємниці якось цінуються більше.
Тому, коли зустрича не так очевидна, коли вона прихована, таємна, организована якимось посередником – у цьому більше смаку. Якщо скажете „радхе Ш’ям” це очевидна зустрича. З одної сторониРадхарані, з другої – Щамасундара, вони зустричаються і це очевидно все. Але якщо скажете „Харе Крішна”…не дізнаються про зустричу, вона більш прихована. Можна сказати, що самобога прихована в Махамантрі, зустрича прихована в Махамантрі. Можемо сказати, що Махамантра теж така як танець раса. Вони ніби бігащть один за одного, чи не так?Один Крішна, одна гопі, один Крішна, одна гопі – хто буде перший? Якщо ви присвятчені ції мантрі – Харе Крішна Харе Крішна Крішна Крішна Харе Харе Харе Рама Харе Рама Рама Рама Харе Харе – слова Радхи і Крішни, вони просто танцюють. Тому їхня зустрича прихована там.
Головна фігура в цьому божественому танці Шримати радхарані. Доку Вона там присутна, Крішна щастливий. Але був такий момент, коли Їй було неприємно. Як я вам сказав, Вона дуже почутлива і відчула, що „Крішна танцює, але у колі ще декілька жінок і Він звертає увагу їм, не тільки мені!?Я не можу цього терити! Я відкила очі тільки для нього, а зараз Він танцює з іншими жінками!? Це нестрпне!” І ось вона вирішила: „Я покину цей танець.” Інезважаючи на це, що, як говорять, тоді танцювали сотні гопі, у цьому моменті, як Вона пішла,Крішна відчув: „Уже не так, як було!” Він же теж дуже почутливий, незабаром зразумів: „Моя люба не тут”і почав шукати її.
Ітак Краса і Любов вукають один одного. Вони живуть один для одного, а нам варто вити для Ніх – це означає віддане служіння. І диво починає відбуватися, коли  ця таємна зустрича Божественої Краси с Божественою Любов’ю відбувається в наших серцях.


(З лекції  Б.К.ТиртхиМахараджа, 3 версня 2006, Софія)
Досконалий погляд мусить впізнати красу. Так ще з колиски дівчинка тайно очікує найкрасивищу річь. І незважаючи на сліпі очі, Вона відчуває: „Це гарно, але це на Краса.” Вона відчуває, коли йде  справжня Краса й аж тоді Вона розплющує очі.
І так Краса йде, але хто в колисці? Це Любов. Божествена Любов, яка відкриває очі для Божествену Красу. Це початок Бхакти, початох божественої любовної сполучення. Така онтологична ситуація у Вріндавані, так сказати. Але це звучить дуже неточно. Якщо це початок, таким має бути і кінець – якщо практикуємо бхакти йога, те саме буде і з нами. Нехай практикуємо й нехай молимося, щоб це відбулося в наших серцях –  щоб Божествена Краса зустрилася з Божественою Любов’ю. Це обожнювання Радхи-Крішни в серці. Такий способ перетворити серце в храм. Про це ми мусимо створити відповідні умови, щоб Радха й Крішна могли би зустритися в нашему житті, в наших серцях.
Звичайно, Їхні стосунки розвивалися, досягаючи деякі верховні рівні. А після реализації пришла і розлука. Хоча Вони знайшли один одного, Вони розлучилися. Нвіть коли зустричалися, боялися, що знову розлучаться. Думаю, що у вас теж було таке відчуття, коли дуже щастливі, серед хорошої компанії, десь у вашому мозку приховується страх, що це колись закінчиться. Цей прихованний страх  дуже ясно описанний в бхакти літературі. Коли Вони разом, вони боються розлуки. Але коли Вони розлучилися, мають почуття, що знову зустринуться. Мілан, Прабху мілан, зустринути Бога.
Тому ми можемо сказати – чи ви разом, чи ні – все одне. Почуття сильні. Останнього разу, коли я був в Індії, я зробив дослідження двумя малюнками. На першому була Радха – одна й смутна, на другому – Радха й Крішна зовсім близко один біля одного. Коли я зустринув бхакту там, я його запитав: „Що ти вибіратимеш, що тобі більше подобається – сампхога або віпраламбха (з’єднання або розлука)?” Всі, які добре вчили вайшнавський етікет і філософію, відповідалі: „Віпраламбха (розлука).” Більше з чоловіків говорили: „Віпраламбха”, але коли я приїхав в Вріндаван і коли я запитав жінок бхактів, вони сказали: „Зустрича”.
Але незважаючи на це, чи Вони разом або ні, ми мусимо прославити красу Їхної зустричи. Іякщо ця зустрича відбувається в наших серцях, тоді наше життя має сенс.
Можете спробувати зрозумити символичне значення історії. Тому що Крішна втілює не тільки верховну Красу, але також і знання, А Радхика не просто Божествена Любов, але і емоції, відчуття. Ніби один з Них мозок, голова, а другий – серце. Якщо вони разум, є гармонія. Чи нетак? Але  коли голова й серце неєдинні, проблема дуже велика, біль – дуже сильна. Тому процес очищення і себереализації мусить намагатися досягнути до зустричи доброго ума з добрим серцем, Звичайно, говоримо про найчищі божествені стосунки. Не треба від цього робити суміш з будь-якими земними, світскими поняттями.


(з  лекції на Б.К.Тиртхи Махараджa, 3 вересня 2006, Софія)
Ми повинні бути вірні йому – це ще одна практика в Крішни Бгакті бути вірним Крішни. Вам б не сподобався  слуга, який плентається туди-сюди, чи не так? Але Ви хотіли би слугу, який лояльний. Хто готовий служити, незважаючи на всі проблеми і труднощі. Так, щоб бути вірним є шанс – для учня, наприклад, або для шанувальника Крішни – висловити свою подяку. Як ми можемо висловити нашу вдячність до свого вчителя? Коли ми йому вірні. “Я твій вічний слуга. Відтепер я твій “.
Тоді ви могли б запитати: чому Крішна? Є так багато можливостей – наприклад, Господь Ісус, або Шива, або того чи іншого … чому Крішна? Тому що це захоплюючий молодий з флейтою в руках? Ну, це не поганий підхід, тому що це, звичайно, цікавий. Але якщо присутна лише ця поверхнева чарівність, це не досить глибоко.
Але що він говорить в “Шрімад Бгагаватам”? Він сказав: “Я існував до створення і до мене не було НІЧОГО – ні проявлено, ані непроявлено, нічого крім того. То, що ти зараз бчиш у цьому Всесвіті, це також Я. І що залишиться після Пралайя, після знищення,  назавжди буду Я”. Так – до створення, під час існування і після знищення –  те, що залишається це Він. Це ще одна причина, щоб прославити Крішну – тому що Він фінальне, кінцеве існування. Ми вважаємо Його за первинне джерело існування – Сарва карана каранам – причина всіх причин.
“І ти повинен знати, – сказав він Брахмі – що все, що представляється реальним, це нічого іншого ніж  Моя ілюзорня енергія.” Ілюзія діє в двох напрямках. Один з них, коли ви показує щось неправдиве як правдиве – це коли вона нас заблукає. Друга вункція ілюзії – це скривати істину. Коли ви побачите або відчуєте це, ви повінні знати: ага, це Його енергія, вона не є незалежною від Господа.
Нарешті він сказав: „Те, які шукають атма г’ян, знання про себе, мусять завжди, всюди та у будь яких умов шукати Верховну Абсолютну Істину.” Тому ми повінні продовжити цей пошук – пошук божествено прихованного та очевидно прекрасного Бога.
Якщо ми запитаємо „Чому Крішна?” – це причина. Він джерело, Він причина, Він прихильник і це Він захоплюваюча краса нашого життя.
Якесь інше пояснення чому Крішна? Це було таттва, дайте мені раса. Чому Крішна? Бо Радхика Його любить.


(З лекції на Б.К.Тиртхи Махараджа, 3 вересня 2006, Софія)
„В холоді і в спеку я багато страждав; я даремно прожив своє життя.”
Жити даремно – це нестача інтелигентності. Можемо ще сказати: жити даремно це невезіння. Цього разу ми недостали шанс. Не живите даремно! Живите про ЯКУСЬ мету,  добру мету. А якщо му інтелигентні, ми будемо жити про найкращу мету. Якою може бути найкраща мета? Досягнутися материального? Ні, це не буде добре для нас. Є така знайома історична особа, Олександр Великий. Він опанував практично всі цівивлизовані нації того часу, аж до Індії. Але тоді доручив своїм близким: “Коли я помру, покладить мене так, щоб під саваною мої руки були би простягнутими і відкритими.” Чому? Він хотів показати, що “хоча я імператором світу, я покину світ з порожніми руками.”
Все, що ви отримаєте тут, будь-які матеріальні блага – ви все втратите до останньої крапли! Лінива людина скаже: “Тоді чому б мені досягти будь-чого? Коли я втрачу все, чому працювати? “Але поки ви чогось не досяг- як ви можете це заперечувати? Правильно? Спочатку треба отримати, щоб дати потім. Ми повинні вивчити цей метод – спочатку ми наполегливо працюємо, щоб заробити, придбати фрукти, а потім піднести їх Господу. Це спосіб, як не втратити це життя.
Тому й не живите даремно, живите про найкращу мету.
„І про маленке щастя я стался слугою злим люд’ям.”
Це сумна історія матеріального існування, – що заради жалюгідних посібників ми готові зробити будь-які дурниці. Ми готові служити нечесним люд’ям в надії про якусь-небудь користь. Але ми не хочемо служити Богу, хто є найкращим,  хто благодійник всім, щоб задовольнити Його. Подумаєте про ваше життя. Скільки ви витрачаєте на себе, скільки ви дали даремно – служича злим люд’ям – і скільки ви дали Йому.
Але які б не досягнень у нас в житті не були – велике багатство, молодість, синів та сім’ї – це не принесе нам справжнє щастя. Вони можуть принести щастя, але це просто відображення
Ми є частиною процесу навчання. Ми повинні дізнатися, що таке щастя. Спочатку спробуймо простий етап. Але не залишатися там. Майже природно, що люди приймають спочатку низший смак. Але не залишатись там – шукайте вищу істину, вищий смак. І пошук доведе вас до божественного джерела.
Життя коротке. Але займає так багато часу, щоб пережити його. Тим не менше, в порівнянні з вічністю, життя як спалах. Воно має сенс тільки тоді, коли воно присвячене Богу, Крішні. В іншому випадку його зазначають, що  життя точно так само як крапля води, що стікає по  листу лотоса – життя таке минуще. Ми не можемо зробити краплю, щоб залишилася на листі лотоса. Цим же способом ми не можемо залишити своє життя надолго – говоримо про декілька років. З якою метою ми користуємося цими 50-60-80 років? Щоб жити згідно з тілом, з матерією, з біологією й інстиктами? Або ми находимо якусь вищу мету. Ми починаємо піклуватися про свою душу. Від грубої свідомості тіла можемо досягнути до сукшми шарири , наший тонкий организм. Потім, наступний крок – якщо ми зрозуміємо атма-таттву, а істина души- це справжня мета. Цим способом наші долоння будуть повними, повними безцінних речей. І тоді ми не будемо тратити.


(З лекції Б.К.Тиртхи Махараджа, 3 вересня 2006, Софія)
Шлях досягнення заспокоєння і абсолютнього рівеня щастя – повне, абсолютне щастя – це поклоніння перед Богом Крішна. І ми повинні скористатися цією можливістю для спілкування зі святими. Бо в кожному випадку це життя – треба спілкуватися з людьми. Стародавні філософи кажуть, що життя людини означає життя в суспільстві. А ті, хто не живе в суспільстві, не людей. Вони не люди, які вони? Тварини чи …? Божественні істоти. Так ті, хто не живе в суспільстві, вони або тварини або божествені істоти. Це означає, що в житті ми спілкуємося весь час. Ви спілкуєтесь з дітьми, з чоловіком, або з жінкою, сім’єю, коли ви на роботі, у школі – весь час спілкування. І ми дуже щасливі, якщо ми можемо спілкуватися зі святими людьми. І який буде великий шанс в нашому житті, якщо у нас є таке спілкування? В іншому випадку, просто життя даремно! 60-80 років, все існування знову опускається. Подумайте, скільки життів у вас позаду, не маючи можливості спілкуватися зі святими? Але тепер у нас є така можливість. Тут ми разом, і нехай ми зловимо цю можливість, не пропустимо свій шанс поспілкуватися з народом святим.
Звичайно, спількування стається щось зовсім зазвичайне, коли ми разом всим часом. Якщо ви спілкуєтеся з Крішною один раз на рік, ви його оцінитиме : “О, як ти красивий, о, як ти прекрасний, о , який ти Господи!” Але якщо він приходить кожен день до вас…? Що ви скажете другого тижня: “Ой, ти знову ще голодний? Ти знову за чапати прийщов?”Важко оцінити того, хто поруч з нами. Ми дуже радібхагтам в Алясці, але просто терпіти того, хто спить в сусідньому спальньому мішці, нам трішки важко.
Наші ююбов і подяка не повинні бути теоретичними, вони повинні бути практичними, бути фактом. Або візьмемо наприклад одну історію кохання.Поки закоханні далеко один одного, вони готови на все щоб були разом. Але коли вони збируться разом і починають жити разом – За останні кілька років: “Як позбутися від цього чоловіка?” “Як знайти іншу жінку”?
Постійне спілкування нам нудно. Для того і  дуже корисно спілкуватися зі святими – час від часу. Тільки уявіть собі, Гурудев приходить і залишається з вами 365 днів на рік! Важко на витривалість! Дивіться, два рази на рік, коли я можу прийти, але можна і не прийду, у мене є повна свобода для участі чи ні – цього досить для мене.
Але якість та інтенсивність цього спілкування повинні мати вирішальне значення.
Просто порахуйте,зі скількома людьми ви спілкуєтеся – в сім’ї, в розширену сім’ю, в дому, у школі, в дитячому садочку, тут і там – сотні тисяч, чи не так? Коли ви йдете до перукаря, до автозаправної станції – незчисленні. Яке спілкування ви пам’ятатимете? Яке буде значне серед багатьох? Як що ви можете взпам’ятати хоча п’ять осіб, то ви щастливі.
Спілкування зі святими дорогоцінне. Тому що з ними можна перетнути океан матеріального існування. Благословення Крішни і гарна компанія допомагають нам багато чого. Тому наш ідеал – чисте духовне спілкування зі святими. Чому? Тому що їх компанії найлегкіше служити Богу.
Нещодавно хтось сказав: “Дуже важко в компанії демонів.” І я відповів: “Зміни, своє бачення.” Не треба дивитися на інших як на  ворогів. Мати своїх людей навколо себе це цриятливо.Не мати їх, теж сприятливо, бо цим способом легче оцінющвати все. І після стілки багато життів, як що ми досягнемося до святих людей, ми будемо дуже щастливими.


(з лекції на Б.К.Тиртхи Махараджа, 2 версня 2006, Софія)
Ми в Софії і тому нам треба говорити про філософію, бо „софія” означає „мудрість”.
Є різниця між знанням і муростью. Знання це інформація; мудрість – повний погляд до життя. Можемо сказати, що справжна мудрість це здатність любити. Це величезне таємниця життя.
Причиною практикувати традицію Індії це повага до цієї древної культури. Тому що в обличчі цієї  індійської традисції для нас збережено щось вічне і універсальне. Індійська традиція дуже древна, вона має тисячилітне минуле. Пройшла через багато труднощів, як ми на Заході досі не стикалися. І якщо ми дізнаємося мудрості Сходу, мудрість Індії, ми могли б збагатити своє життя і зробити його більш досконалим.
Якщо  подумаємо, ми побачимо, скільки цінних речей Індія дала світу. В даний час, наприклад, “медитація”, або “йога”, часто зустрічаємі слова у світі. Звичайно, іноді їх направильно розуміють, тому що часто річь йде про гуру моди або корпоративну філософію – але це не справжні речі. Гуру повинен бути духовною людиною, і філософія повинна займатися найбільш важливими питаннями існування.
Але щоб зрозуміти, в спробі показати, що таке практична мудрість, я хотів би розповісти вам одну історію. Одного разу зустрилися Конфуцій, Лао-цзи і Бог Будда. Історія, можна і не дуже точна у всіх відносинах, але це допомагає розумінню. Ітак, ці три велики особистості зустрілися і досліджували один предмет, а саме глечик, повний оцту. Як ви знаєте, Конфуцій людина реаліст, його філософія цілком реальна. Він занурив палець в оцет, спробував і сказав: “Це кисло”. Після нього прийшов спробувати   Бог Будда, хто з песимізмом відноситься до реалій життя. Він також занурити палець в оцет, лизнув його і сказав: “. Не кисло, але гірко”. Але потім Лао-цзи, занурив палець в оцет і спробувал його, і, нарешті, сказав: “Це не кисло і не гірко.Це солодко! “
От у цьому і полягає практична мудрість. Ми п’ємо життя, відпиваємо оцту життя. Іноді здається, один, то інший … але якщо ми досить мудрі, для нас він буде солодким.
Будьте гордими тим, що ви жителі Софії, мудрості та практикуйте мудрість, з найкращою метою , найвищою метою у житті. Тому що ми можемо знайти своє щастя і зробити життя солодким відносинами з Верховним Богом – Бог Крішна.