Category RSS

Calendar

January 2011
M T W T F S S
« Dec   Feb »
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  



Archive for January, 2011

„Шримад Бхагаватам” е разказ в разказа. По-общият план са светците от Наймишараня, които са се събрали за да чуят беседата. Там Сута е разказвачът и си спомня какво се е случило на брега на Ганг, повтаряйки разговора между Шукадев и Парикшит. А Шукадев повтаря много неща, които самият той е слушал преди. И така, една история е вградена в друга.

И както знаете, колко теми дискутира „Бхагаватам”? Десет теми, тъй като е Маха Пурана; една Маха Пурана говори за десет теми, малката Пурана говори за пет. Ако прочетете началото на Втора Песен, там ще откриете списък на темите. Така че моля ви, недейте да ме разочаровате; следващия път когато дойда и попитам: „Колко теми обсъжда „Бхагаватам”? – никакъв отговор. Моля ви, проучете, направете си списък, запомнете – кои са темите, кои са въпросите, които разисква една Маха Пурана. Например: сътворението, вторичното сътворение, правилата и забраните, историите на инкарнациите, историите на кралете, пътят към спасението, дефиницията за мокша, какво следва да правят хората, кой е окончателният подслон – всички тези различни теми са споменати и обсъдени в „Шримад Бхагаватам”. От тях можем да определим какво представлява той. Ако съществува огромна литература, която обаче не дискутира тези теми – това не е Пурана.

Всъщност най-широкият кръг на „Шримад Бхагаватам” сте вие, сега! Защото ние тук повтаряме онова, което е било повторено преди 5 000 години. Въпросите са поставени: какво трябва да направят човешките същества? Това е, което трябва да разберем. И не само да го разберем, но и да го приложим на практика.

В последните части на Първа Песен, когато Парикшит вече разбира, че ще умре след седем дни, той казва на събралите се светци: „Няма значение, че аз трябва да умра, всички вие продължете да възхвалявате Вишну!” Това е жертва. Аз жертвам живота си, но това няма значение – киртанът трябва да продължи! Обожанието не бива да спира.

От „Бхагаватам” можем да разберем какъв е методът на учене – това е запитването. Светците, според мен, много добре са знаели какво трябва да правят. Въпреки това те питали.



“Shrimad Bhagavatam” is just like one story, imbedded into another. The broadest sense is: the sages of Naimisharanya coming together listening for the lecture, so to say. There Suta is the speaker and he remembers what was happening on the banks of Ganges. He repeats the conversation between Shukadev and Parikshit. And Shukadev repeats many things that he had heard before. So one story is imbedded into the other.

And as it is known to you – how many topics the “Bhagavatam” discusses? It discusses ten topics, because this is a Maha Purana; Maha Purana discusses ten topics, small Purana discusses five topics. If you read the beginning of the Second Canto, there you can find the list of the topics. So please, don’t frustrate me; next time when I come and I ask: “How many topics the “Bhagavatam” discusses?” – no answer. Please, study, make a list, learn – what are the topics, what are the subjects of a Maha Purana. Like: creation, secondary creation, rules and regulations, the story of incarnations, the story of kings, the way of salvation, definition of moksha, what is to be done by the people, what is the final protection – all these different topics are mentioned and discussed in the “Shrimad Bhagavatam”. By this we can define what is what. If there is a big literature, but it does not discuss these topics – then this is not a Purana.

So, the greatest circle of “Shrimad Bhagavatam” is actually you, now! Because here now we repeat what was repeated 5 000 years back. The questions were put: what is to be done by human beings? And this we should understand. Not only understand – but put it into practice.

In the latter sections of the First Canto when Parikshit already understands that he will die in seven days, he says to the sages that were coming together that “It doesn’t matter that I have to die, you all go on with glorification of Vishnu.” This is sacrifice. I sacrifice my life, but it doesn’t matter – kirtan should go on! Worship should go on.

The method of learning we can learn from the “Bhagavatam” – and this is inquiry. The sages, I think, were very well aware what to do. Still they were asking.



Jan

28

(comments of B.K.Tirtha Maharaj on “Dainya o Prapatti”, 6th of September 2006, Sofia)

“O my Lord Hari, my merciful Lord, all glories to You, the Lord of Radha! Many times I had avoided You, but this time please, accept me as Yours!”
Recently we were just discussing how to pray in a correct mood. And we discussed that there are different kinds of prayers like asking something, then there are some atonement prayers and there are some glorifying prayers. This song combines both. It tells the sad story of a devotee: “I had avoided You many times. But You are my beloved Lord. And although I have avoided You for many, many lifetimes now please accept me as Yours.” So you can see all the different elements of prayers manifested here in this song in the first lines. Like praying for something, asking for some benediction; also atonement: “I have committed mistakes but now please accept me.” But also glorification: “You are my beloved Lord.” So whenever we pray we should combine the different elements.
And this prayer is directed to the merciful Lord. So this is the chance of this prayer, of this person, who is praying like this – that the merciful God, the merciful Lord will act mercifully. Krishna is also a just God. In one sense He distributes karma-phala, the fruits of karma, and He is doing that according to your acts – He will give you the fruit, whatever you demand, deserve. But don’t blame Him. It is said: “Who sow wind will reap tempest.” So if you act in a certain way, you will have to take the results. How many actions, how many words, how many thoughts are there! These are just like seeds that you sow on the field of your heart. And by time these seeds will grow, sprout. And all of a sudden your heart is just overgrown by weeds and then you weep: “Something wrong is happening to me! I don’t deserve that!” Although it was you who have sown the seeds.
So if God would be only just, then we should pay for all the mistakes that we have committed. Which more or less we have to do. But the devotees are smart. They are good investors. And they are very good businessmen also, spiritual businessmen. So they know that “with the just God I will have some problems. So many mistakes I have done, so I will have to pay back the capital plus the interest.” It happens like this – you invest in activity and it will multiply, it will fructify. So we have to repay the debt in higher proportions. Therefore we try to approach Krishna as a merciful God. But not with a cheating mentality. Like: “I have committed mistakes, so better I approach the merciful aspect of the Lord, because in this way I can play a game with Him that He forgives and then I can have my private life.” Оf course that will not work. You cannot cheat mercy. Mercy comes unconditionally. We cannot enforce mercy. We should possess all the good qualities like desire to serve, devotion, sincerity, humility. But ultimately mercy will come by her own. So Bhakti has this quality that acts on her own. We cannot force, we cannot push. But definitely this is active, it’s a very powerful practice. Many times we cannot identify how it works, but it is irresistible. So: working on her own, powerful, irresistible and difficult to understand how it works – these are the four qualities of the bhakti process. And mercy also comes by her own. If Krishna is distributing the mercy, it will come even if you don’t deserve it. But this flow of mercy just binds us to obey. Then you cannot have this cheating mentality. May be you come with some hidden motives, but after you have perceived what divine mercy is, you cannot have that anymore.
And what is the sad story of a devotee in this song? “I have avoided You many times. Mercy was coming to me, but I said: “No, thank you! It’s not for me.” I avoided You.” How would you continue that sentence? “I avoided You, but You never avoided me.” This is the difference between the human person and God. I can leave Him, but He is not ready to leave me. Same with the guru; the disciple can always leave the guru. But the real guru can never leave the disciple. So, enjoy your freedoms! Later it’s too late.
So “I have avoided You, but You never avoided me. This time I am changing my mentality. Take me, accept me as yours.” What happens if someone is accepted as God’s, belonging to God? That so called independence that imagined independence, that fake freedom is just gone. “Please accept me as Your own.” This is a very intimate prayer. “O my Lord, after wandering through many different wombs, finally I have come and taken shelter at You. Please, please, liberate this wretched soul by Your divine mercy”. Bahu yoni bhrami – I have been wandering through many species, many different wombs. But this lifetime I have the chance of the divine birth. Please, liberate this wretched soul by Your divine mercy. Divine mercy is the antidote for the poisonous snake of material life.
So far this is the sad story of the devotee. And now comes an exclamation: “O Lord of Radha!” So it’s not a simple approach to some far away and unknown God. But this is very high type of approach – not to the just God, but to the loving God. “O beloved of Radha, o lover of Radha, You are the cause and the life of the universe! You are the everything of everyone!” So that is the glorification part – You are the everything of everyone. If we would have that vision, that’s a high understanding, a high realization of God consciousness. And that Loving Beauty in the next verse is mentioned that “You bring blessings to the world and You are the Lord of the universe. O my Lord, where can I find shelter if You turn me down? Finally I came to the conclusion that in this world only You can save Your fallen servant.”
This song is about humility and dedication, dainya and prapatti. Whenever you feel that you are lacking these characters, just sing this song. And immediately you will remember how many lifetimes you have taken, how many mistakes you have done, what is the goal and what is the approach to the Lord. But don’t lament what has happened. Past is a history; future is a mystery; present moment is a gift.



(коментар на Б.К.Тиртха Махарадж върху песента „Дайня о Прапатти”,
6 септември 2006, София)

„О мой Боже Хари, мой милостиви Господи, вечна слава на Теб, Боже Радхин! Толкова много пъти Те отбягвах, но този път моля Те, приеми ме като Свой.”
Наскоро говорихме за това как да се молим в нужното настроение. И споменахме, че има различни видове молитви, като например да искаш нещо, да молиш за опрощение или просто да славословиш. В тази песен е включено всичко. Тя разказва тъжната история на отдадения: „Отбягвах те толкова много пъти. Но Ти си моят възлюбен Бог и макар че животи наред те отхвърлях, сега моля те, приеми ме за свой.” Виждаме проявени още в първия ред на песента всички различни видове молитви: молба за нещо, изпросване на благословия, на прошка: „Правил съм грешки, но сега моля те, приеми ме”, а също и възхвала: „Ти си моят възлюбен Господ”. Когато и да се молим, трябва да обединяваме всички тези различни елементи.
И тази молитва е насочена към милостивия Бог. В това е шансът на тази молитва, на човека който се моли по такъв начин – че милостивият Бог, милостивият Господ ще постъпи милостиво. Кришна е и справедлив Бог. В един смисъл той раздава карма-пхала, плодовете на кармата, но го върши в съответствие с нашите дела – дава ни плодовете които сме искали, които сме заслужили. Обаче нека не виним Него. Казано е: „Който сее вятър, ще пожъне буря.” Ако действаме по определен начин, ще трябва да приемем и съответните резултати. А колко много постъпки, колко много думи, колко много мисли имаме! Те са досущ като семена, които посаждаме в нивата на сърцето си. С времето тези семена покълват, порастват. И ненадейно сърцето ни се оказва буренясало от плевели и тогава ридаем: „Нещо лошо с тава с мен. Не го заслужавам.” Макар сами да сме пръснали семената.
И ако Господ беше единствено справедлив, щяхме да плащаме за всички грешки, които сме допуснали. Което ние малко или много правим. Но отдадените са интелигентни. Те са добри инвеститори и добри бизнесмени, духовни бизнесмени. Знаят че „със справедливия Бог ще имам проблеми. Направил съм толкова много грешки и ще трябва да изплатя целия капитал, плюс лихвата.” Така става – инвестирате в някоя дейност и тя се преумножава, принася плодове. Тъй че ще се наложи да изплатим дълга си в по-голяма пропорция. Затова се стремим да се обърнем към Кришна като към милостив Бог, но не с измамническа нагласа като например: „Понеже съм грешал, нека по-добре се обърна към милостивия аспект на Бога, защото по този начин ще мога да Го изиграя да ми прости и после да си водя своя личен живот.” Така, разбира се, няма да стане. Не можем да измамим милостта. Милостта идва безпричинно. Няма как да я принудим. Трябва да притежаваме всички добри качества като желание за служене, преданост, искреност, смирение. Но в крайна сметка милостта ще дойде по своя воля. Бхакти има тази характеристика, че е самопораждаща се. Не можем да я натискаме, не можем да я принуждаваме. Но тя определено е активна и много могъща практика. Много пъти не разбираме как действа, но е неустоима. И така, това са четирите характеристики на процеса Бхакти: работи от само себе си, мощен е, неустоим и е трудно-разбираемо как точно действа. Милостта също идва от само себе си. Ако Кришна лее милостта си, тя ще дойде дори да не я заслужаваме. Но този поток на милостта просто ни задължава да му се покорим. Тогава повече не можем да имаме измамническа нагласа. Може и да сме дошли с някакви задни мотиви, но след като вече сме усетили какво представлява божествената милост, не можем да ги пазим вече.
И каква е тъжната история на отдадения в тази песен? „Отбягвах те толкова много пъти. Милостта идваше при мен, но аз казвах: „Не, благодаря. Това не е за мен. Аз те отхвърлях.” Как ще продължите това изречение? „Отхвърлях те, но Ти никога не ме отхвърли.” Това е разликата между човека и Бога. Аз мога да Го изоставя, но Той не би ме изоставил. Същото е и с гуру. Ученикът винаги може да напусне учителя. Но гуру никога не може да напусне ученика си. Така че радвайте се на свободата си. После вече е твърде късно.
И тъй: „Аз те отхвърлих, но Ти никога не ме отхвърли. Този път съм променен. Моля те вземи ме, приеми ме като Свой.” Какво става ако някой бъде приет като принадлежащ на Бога? Онази тъй наречена независимост, онази въображаема самостоятелност, фалшивата му свобода – просто е свършено с нея. „Моля те, приеми ме за Свой.” Това е много съкровена молитва. „О, мой Господи, след като бродих из какви ли не утроби, аз най-сетне идвам да приема подслон у Теб. Моля те, умолявам те, избави тази окаяна душа с божествената Си милост.” Баху йони бхрами – скитах из утробите на най-различни животински видове. Но в този живот получих шанса за божествено раждане. Моля те, избави тази прокълната душа с божествената Си милост. Божествената милост е противоотровата за жлъчната змия на материалния живот.
Дотук това беше тъжната история на предания. А сега следва възклицанието: „О Боже Радхин!” Тъй че това не е обикновено обръщение към някакъв незнаен и далечен Господ. Това е много възвишен зов не към справедливия, а към любящия Бог. „О любими на Радха, Ти си първопричината и самия живот на вселената! Ти си всичко за всички!” Това е възславата – Ти си всичко за всички. Ако можехме да добием такова виждане, това е висше разбиране, възвишено съзнание за Бога. И за тази любяща красота в следващия стих се споменава, че „Ти даряваш благодат на света, Ти си Богът на вселената. О мой Господи, къде бих могъл да намеря убежище ако Ти ме изпъдиш? Най-сетне стигнах до извода, че в този свят единствен Ти можеш да избавиш Своя пропаднал слуга.”
Тази песен е за смирението и отдадеността, дайня и прапатти. Когато и да усетите, че ви липсват тези качества, просто я изпейте. И веднага ще си спомните през колко много животи сте минали, колко грешки сте извършили, коя е целта и кой е начинът да се обърнем към Бога. Но недейте да се окайвайте за онова, което се е случило. Миналото е история, бъдещето е загадка, а сегашният миг е дар.



(B. K. Tírtha Mahárádzs “Dainja ó Prapatti”-hoz fűzött magyarázatai, 2006. szeptember 6, Szófia)

“Óh Uram Hari, óh könyörületes Uram, minden dicsőséget Néked, Rádhá Urának! Oly sokszor elkerültelek Téged, de most kérlek, fogadj Magadévá!”
Nemrég arról beszélgettünk, hogy hogyan fohászkodjunk a megfelelő hangulatban. Azt is megvitattuk, hogy különböző típusú fohászok vannak, mint például kérni valamit, vagy vannak engesztelő fohászok és dicsőítő fohászok. Ez az ének mindet ötvözi. Egy bhakta szomorú történetét mondja el: „Oly sokszor elkerültelek már Téged. Mégis Te vagy az én szeretett Uram. És habár sok-sok életen keresztül elkerültelek, most kérlek fogadj Magadévá.” Láthatjátok, hogy a fohász minden eleme megjelenik ennek a dalnak az első sorában. Mint például a valamiért való fohászkodás, áldás kérése, aztán az engesztelés: „Hibákat követtem el, de most kérlek fogadj el engem.” És a dicsőítés is: „Te vagy az én szeretett Uram.” Bármikor fohászkodunk tehát, ötvözzük a különböző elemeket.
Ez a fohász a könyörületes Úrhoz szól. Az esély tehát benne van ebben a fohászban, megvan az esélye annak, aki így fohászkodik, hogy a könyörületes Isten, a kegyes Úr, könyörületesen cselekszik majd. Krsna egy igazságos Isteni is egyben. Egyfelől kiosztja a karma-phalát, a tettek gyümölcseit, és ezt a cselekedeteid alapján teszi. Azt a gyümölcsöt adja, amit csak kérsz, amit megérdemelsz. De ne Őt hibáztasd. Úgy mondják: „Aki szelet vet, vihart arat.” Ha tehát egy bizonyos módon cselekszel, el kell fogadnod az eredményét. Mennyi cselekedet, hány szó, milyen sok gondolat van jelen! Ezek olyanok mint a magok, amiket a szívedben ültetsz el. És idővel nőni, rügyezni kezdenek. És a szívedet hírtelen benövi a gaz, és így sírsz majd: „Valami rossz történik velem! Nem ezt érdemlem!” Habár te voltál az, aki elvetette a magokat.
Ha tehát Isten csak igazságos lenne, akkor meg kéne fizetünk mindazon hibákért, amiket elkövettünk. Amit többé-kevésbe meg is kell tennünk. De a bhakták okosak. Jó befektetők. És jó üzletemberek is, lelki üzletemberek. Tudják tehát „egy igazságos Istennel problémáim lesznek. Oly sok hibát követtem el, kamatostul kell visszafizetnem mindent.” A dolgok pedig úgy működnek, hogy befektetsz valamilyen cselekedetbe, az pedig megsokszorozódik, gyümölcsözik. Többet kell tehát visszafizetünk.
Ezért Krsnát könyörületes Istenként próbáljuk megközelíteni. De nem csaló mentalitással. Például: „Hibákat követtem el, ezért jobb ha Isten könyörületes formájához fordulok, mert ily módon eljátszhatjuk azt, hogy Ő megbocsájt én meg élhetem a saját életem.” Természetesen ez nem fog működni. A Kegyet nem lehet becsapni. A Kegy feltétel nélküli. Nem lehet kikényszeríteni. Minden jó tulajdonságot birtokolhatunk, mint például a szolgálatra való vágy, odaadás, őszinteség, alázat. De végül a Kegy magától jön. A Bhaktinak tehát megvan az a tulajdonsága, hogy önállóan cselekszik. Nem erőltethetjük, nem siettethetjük. De kétség kívül élő, nagyon hatásos gyakorlat. Sokszor nem tudjuk megállapítani hogyan működik, de ellenállhatatlan. Tehát: öntörvényű, hathatós, ellenállhatatlan, és kifürkészhetetlen, ez a bhakti folyamatának négy tulajdonsága. És a Kegy is magától jön. Ha Krsna osztja a kegyet, az eljön akkor is, ha nem érdemled meg. Azonban a kegy ezen áramlása megköt bennünket, hogy engedelmeskedjünk. Akkor már nem tudsz csaló mentalitással létezni. Lehet, hogy valamilyen rejtett szándékkal érkezel, de miután megtapasztaltad az isteni kegyet, nem tarthatod meg többé azt a mentalitást.
És mi a bhakta szomorú története ebben a dalban? Oly sokszor elkerültelek már. A kegy jött, de én azt mondtam: „Nem, köszönöm! Ez nem nekem való.” Elkerültelek. Hogyan folytatnátok a mondatot? „Elkerültelek, de Te sosem kerültél el engem.” Ez a különbség ember és Isten között. Én elhagyhatom Őt, de Ő sosem hagy el engem. Ugyan ez a helyzet a guruval is, a tanítvány bármikor elhagyhatja a gurut. De egy igaz guru sosem tudja elhagyni a tanítványt. Élvezd tehát a szabadságod! A később már túl késő!
Tehát „Én elkerültelek, de Te sosem kerültél el engem. Ez alkalommal azonban megváltoztatom a hozzáállásomat. Fogadj el sajátodként.” Mi történik, ha valakit Isten sajátjának fogad, ha valaki Istenhez tartozik? Az úgy nevezett szabadság, az a képzelt szabadság, az a nem létező szabadság eltűnik. „Kérlek fogadj magadévá.” Ez egy nagyon intim fohász. „Óh Uram, miután oly sok anyaméhen keresztül vándoroltam, végül eljöttem, hogy menedéket vegyek Nálad. Kérve-kérlek, isteni kegyedből szabadítsd fel ezt a nyomorult lelket.” Bahu jóni bhrami – Oly sok létformán keresztül vándoroltam, oly sok anyaméhen keresztül. De ebben az életben megvan a lehetőségem az isteni születésre. Kérlek, isteni kegyedből szabadítsd fel ezt a nyomorult lelket. Az isteni kegy az anyagi élet mérgeskígyójának ellenszere.
Eddig így szólt a bhakta szomorú története. És most jön egy felkiáltás. „Óh Rádhá Ura!” Ez tehát nem egy általános közeledés valami távoli, ismeretlen Istenhez. Hanem egy nagyon magas szintű megközelítés, nem az igazságos Istenhez, hanem a szerető Istenhez. „Óh Rádhá szíve választottja, óh Rádhá szeretője, Te vagy az univerzum oka és élete! Te vagy a mindene mindenkinek!” Ez tehát a dicsőítő rész – Te vagy mindenki mindene. Ha rendelkezhetnénk ezzel a látásmóddal, ezzel a magas szintű megértéssel, az Isten tudatosságnak ezen magas szintű megvalósításával. A következő vers pedig megemlíti azt a Szerető Szépséget „Áldást hozol a világra és te vagy az univerzum Ura. Óh Uram, hol is találhatnék oltalmat, ha te csalódást okozol nekem? Végül arra a következtetésre jutottam, hogy ebben a világban csakis Te mentheted meg elesett szolgádat.”
Ez a dal az alázatról és az odaadásról szól, dainja és prapatti. Bármikor, ha azt érzed, hogy hiányában vagy ezeknek a tulajdonságokat, csak énekeld el ez a dalt. És azonnal emlékezni fogsz, hogy hány születésen vagy már túl, hány hibát követtél el, mi a cél és hogyan közeledj az Úrhoz. De ne azon siránkozz, ami történt. A múlt már történelem, a jövő rejtély, a jelen pillanat ajándék.



(Comentario de B.K.Tirtha Maharaj sobre el canto “Dainya o Prapatti” ,el 6 de septiembre 2006, Sofía)

„¡ O, Dios mío Hari, Dios mío misericordioso, Dios Radhin!  Tantas veces Te he evitado, pero esta vez Te ruego me aceptes como Tuyo. ”
Hace rato hemos comentado de cómo rezar encontrándonos  en disposición adecuada. Hemos mencionado que hay plegarias distintas  para cada cosa, como por ejemplo, para pedir algo, pedir perdón y  absolución o para  dirigir simplemente glorificación en panegírico elogioso. En este canto lo hay de todo. Cuenta la triste historia del devoto: „ Tantas veces te he evitado. Pero  Tú eres mi amado Dios  y a pesar de haber estado rechazando Tu ayuda  a lo largo de otras tantas vidas, es AHORA  que te ruego me aceptes como Tuyo. ” Sin embargo en el primer verso del canto vemos el repertorio de todos los tipos de plegarias: para pedir algo, para rezar por bendición, para pedir disculpa, perdón o absolución:  „ Tantas veces he cometido errores pero ahora Te ruego me aceptes.” También  para dirigir glorificación en   panegírico elogioso: „Tú eres mi amado Dios.” Rezando en cualquier momento debemos   reunir en nuestra plegaria todos estos elementos tan distintos.
Y esta plegaria va dirigida a Dios misericordioso. En ello reside la suerte de esta plegaria,  la suerte de la persona que esté rezando de este modo – la suerte que  le otorgará  Dios Misericordioso, Dios compasivo y  la certitud de la misericordia. Krishna es también un Dios justiciero. En un sentido él distribuye  el karma-phala, los frutos del karma, haciéndolo en acuerdo con nuestros actos – nos da los frutos que hemos apetecido y los que hemos merecido. Por lo tanto no Le debemos culpar de ello.
Se ha dicho: „El que siembre vientos  recogerá tempestades.”Actuando de algún  u otro modo,  debemos aceptar los respectivos resultados. ¡Tenemos tantas actitudes, multitud de palabras, un sinnúmero de pensamientos! Son como los granos que sembramos en el campo de nuestro corazón. Con el tiempo los granos brotan y crecen. En un momento  inesperadamente nuestro corazón resulta cubierto de malezas  y entonces nos lamentamos:
„Estoy en pésima situación. No lo merezco.” Y por lo tanto nosotros hemos sembrado de propia mano los granos.
Si Dios fuese únicamente justiciero, deberíamos pagar por todos los errores cometidos.  Que fuesen pocos o muchos. Sin embargo los  devotos son inteligentes. Son buenos hombres de negocios y hacen buenas inversiones, son hombres de negocios en lo espiritual, en asuntos del alma. Saben bien: „Tendré problemas con Dios justiciero. He cometido tantos errores que ahora tendré que pagar todo el capital con creces.” Y en efecto todo pasa de este modo – hacéis inversiones  en una actividad y el resultado se multiplica en los frutos a recoger. Y debemos pagar la deuda en mayor proporción. Por ello es que nos dirigimos a Krishna como a un Dios misericordioso. MAS no  lo hacemos con la intención de engañar –  por ejemplo: „Con los errores que he cometido más vale dirigirme a Dios en su cara de misericordioso.  De este modo talvez pueda  engañarlo y El me absolverá. Luego seguiré llevando mi vida de siempre. ” Por supuesto esto no pasará.  No podemos engañar la Misericordia.  La Misericordia viene de por sí,  sin razón aparente.  No podemos ni  hay modo de  forzarla. Debemos poseer  virtudes como  disposición de servir, devoción, sinceridad y  humildad. Y en fin de cuentas la Misericordia vendrá sola, sin contrición. Bhakti tiene la característica de aparecer y  actuar por sí sola. No podemos ejercer presión ni contrición  sobre ella. Pero en definitiva es una práctica activa y poderosa. Muchas veces no comprendemos cómo se realiza pero cuando lo hace, es irresistible.
De modo que éstas son las cuatro características del proceso Bhakti: es un proceso que se realiza por sí solo, es poderoso, es irresistible y nos es difícil de comprender cómo se realiza.  La Misericordia también viene de por sí. Si Krishna vierte su misericordia, ella llegará a nosotros aún cuando no la merecemos. Sin embargo este raudal de misericordia nos obliga a obediencia. Entonces no podemos tener actitud de engañadores ni burladores. Será posible que tengamos motivos ocultos pero al comprender y sentir   la esencia  de la divina misericordia ya no podemos guardar tales motivos.
Y ¿cuál es en efecto la triste historia del devoto relatada en el canto? „ Te he evitado tantas veces. La Misericordia  venía y me alcanzaba pero yo decía: No, gracias. Esto no es para mí. Yo Te rechazaba.” ¿Cómo continuar la frase?  „ Te rechazaba, pero Tú no me has rechazado jamás.” Allí reside la diferencia entre un humano y Dios. Yo puedo abandonar Dios, pero El no me abandonaría. Igual que un Guru. El discípulo siempre puede abandonar su maestro. Mas un Guru nunca abandonará  a su discípulo. Gozad pues de vuestra libertad. Que después ya será demasiado tarde.
Con que: „ Yo te he rechazado pero Tú nunca me has rechazado. Esta vez yo he cambiado. Te ruego me recojas y me aceptes como Tuyo.”  ¿Qué es lo que pasa cuando alguien resulte aceptado y adoptado como pertenencia de Dios? ¿Qué pasa con la llamada independencia, con la imaginaria  autonomía? Es sencillo – todo ello se acabó. „Te ruego me aceptes como Tuyo.Моля ” Es una plegaria muy íntima y profunda.. „O, Señor  mío,  luego de haber vagado por tantas  entrañas, por fin vengo a buscar refugio en Ti. Te pido, te lo ruego que absuelvas esta desdichada alma regalándole Tu divina misericordia. ”
Bahu joni bhrami – he vagado por las entrañas de tantas especies animales. Pero en esta mi vida he obtenido la suerte de un divino nacimiento. Te ruego que absuelvas esta desdichada alma regalándole Tu divina misericordia. La divina misericordia es el antidote contra la  odiosa ponzoña de la serpiente que es la vida material.
Hasta aquí nos hemos referido a la triste historia del devoto. Ahora sigue la exclamación: „¡O, Señor  de Radha!”De modo que no se trata de llamar a un Dios desconocido y distante.  Se trata de una llamada sublime  que se eleva no tanto a Dios justiciero como a un Dios que ama.  „O, amado y amante de Radha, Tú eres  laprimera  razón de ser , la primera causa de la vida del universo. Tú lo eres todo para todos!”
Aquí viene la glorificación: Tú lo eres todo para todos. Si pudiéramos adquirir esta visión del universo, esto sería un concepto supremo, una idea sublime y una conciencia elevada  de lo que es Dios. El verso que sigue habla de la Belleza Enamorada: „ Tú regalas bienestar y prosperidad al mundo, Tú eres Dios del Universo. O, Señor mío, ¿dónde encontraría yo refugio si Tú me rechazaras? Por fin he llegado a la conclusión que en este mundo Tú eres la única redención de Tu arruinado servidor.”
Este es el canto de la humildad y de la devoción, el de  dainya  y  prapatti. En el momento de sentir la falta de estas virtudes, poneos a cantarlo. Entonces recordaréis enseguida  la multitud de vidas transcurridas, el sinnúmero de errores cometidos, os daréis cuenta del objetivo y del modo a dirigirnos a Dios. Y no os lamentéis de lo que ha ocurrido.
El pasado ya es historia, el futuro es un enigma, el instante del presente es un don.



(Komentare von B.K. Tirtha Maharaj auf „Dainya O Prapatti“
6.Sept.2006 Sofia)

O mein Herr Hari, mein gnädiger Herr, alle Herrlichkeit gebührt nur dir, Herr der Radha, so oft habe ich dich vermieden, aber dieses mal, bitte, nimm mich zu Dir, ich bin nur Deins.
Unlängst diskutierten wir wie man in eine richtige Simmung beten soll, und dabei gesagt dass es verschiedene Arten von Gebet gibt; manche sind fragend, oder büßende, andere verehrende… Dieses Gesang verbindet alle Aspekte zusammen, er erzählt die traurige Geschichte eines glühenden Verehrers.
Ich habe dich vermieden, aber Du bist mein geliebter Herr, und obwohl ich schon viele Leben so gemacht habe, jetzt, bitte ich dich, nimm mich zu Dir.
So in diesem Gesang können wir alle diese verschiedene Elemente, die sich in Gebet manifestieren sehen. In ersten Satz, wir beten für Segen und Vergebung unsere Sünden: “ich habe Fehler begangen, aber jetzt bitte nimm mich“, aber die Verherrlichung ist auch da: “Du bist mein geliebter Herr“.
Also, wann wir beten, sollen wir alle diese Elemente in Betracht nehmen, Gebet ist dem barmherzigen Gott gewidmet und da ist die Chance für Betenden der so handelt-Barmherzige Gott wird auch barmherzig sein und gnadenvoll handeln.
Krisna ist auch ein gerechter Gott, in gewissen Sinne, Er verteilt Karma – Phala – die Früchte des Karma, und Er tut das nach unseren Taten, Er wird ihnen diese Früchte die sie fordern nach ihren Verdienst geben, und geben sie Ihm keine Schuld. Es wird gesagt; wer Wind sät, wird Sturm ernten.
Wie viele Taten, wie viele Wörter, wie viele Gedanken hatten sie schon! Sie sind alle die Samen die man in eigenes Herz sät, und die sprießen auf und wachsen, und plötzlich ist unser Herz mit Unkraut überwuchert… und du weinst: “Es ist mir etwas falsches passiert, das verdiene ich nicht!“, obwohl bist du derjenige der Samen gesät hat.
Also wenn Gott nur gerechtig wäre, dann sollten wir alle Fehler die wir begangen haben, auch bezahlen, mehr oder weniger, haben wir sie selber verursacht. Aber Devotees sind schlau, sie machen gute Investitionen, gute spirituelle Geschefte, weil sie wissen; mit gerechtigen Gott werde ich einige Probleme haben! Für so viele Fehler, die ich gemacht habe, muss ich auch so viele Rückzahlungen machen, also, Kapital und zuzügliche Zinsen. Das Schaut so aus; ihre Investition wird sich vermehren – wird „Früchte“ bringen – also sie müssen die Schulden in höheren Anteil zurückzahlen.
Deswegen, wir versuchen uns Krisna als einem barmherzigen Gott nähern, aber mit keinen Betrugsmentalität: “Ich mache Fehler, aber, ich setze Karten auf barmherzigkeit Gottes und kann weiter mein Privatleben behalten – und mit Gott auf diese Weise spielen!? Das funkzioniert nicht! Man schummelt nicht mit Barmherzigket Gottes, sie kommt bedinungslos, wir können sie nicht verlangen, wir sollen alle gute Eigenschaften besitzen wie Hingabe,Aufrichtigkeit, Demut, innere Wunsch nach dienen… letztendlich, sie erscheint von sich selbst. Bhakti hat dieses Qualität – handeln von sich selber. Wir können Barmherzigkeit nicht erzwiengen, nicht auffordern, aber sie ist definitiv aktiv und sehr mächtige Praxis. Oft kann man nicht erkennen wie sie bewirkt, aber sie ist unwiderstehlich -also ihre eigenständige mächtige Wirkung, unwiderstehlich, und schwer zu verstehen wie sie funktioniert, das sind die vier Qualitäten des Bhakti – Prozess. Also, Barmherzigkeit kommt von selber.
Wann Krisna seine Barmherzigkeit verteilt, sogar wann wir sie nicht verdienen, sie kommt! Und dieses Stromm der Gnade verpflichtet uns zu gehorchen, zu folgen, und da können sie nicht betrügen. Sie können womöglich mit einigen versteckten Motive kommen, aber nach dem sich Barmherzigkeit offenbart und sie nehmen sie wahr… betrügen ist nicht mehr möglich.
Was ist da traurig in diese Geschichte eines glühenden Verehrers?: “ich habe Dich viele male vermieden, Deine Barmherzigkeit kam auf mich zu, und ich sagte; das ist nicht für mich, nein danke, ich habe sie vermieden…“
Wie würden sie diesen Satz weiter leiten? Ich habe Dich vermieden und Du hast mich nie vermieden. Das ist der Unterschied inzwischen Gott und Mensch, ich kann weg gehen, aber Gott ist nie bereit mich zu verlassen. Es ist mit dem Guru das selber, der Schüler kann Guru immer verlassen aber der wahre Guru kann seine Schülern nie verlassen – also genießt ihre Freiheit! Später wird zu spät.
So, ich habe vermieden, mich kann man aber nicht vermeiden – dieses mal bin andere Meinung, habe mein Mentalität verändert – „nimm mich, nimm mich, bin ganz deins!“
Was passiert, wann jemand von Gott angenommen wird, zum Gott gehört? Diese sogenannte Freicheit, gefälschte Unabhängigkeit ist weg. “Bitte, nimm mich, als dein Eigenes“ – das ist sehr intimes Gebet, “Oh mein Herr, nach so lange Wanderung von einem Mutterleib zu andere, nach so vielen Lebensformen die ich aufgenommen habe, schließlich bin zu dir gekommen. Bitte, bitte, befreie diese elende Seele durch deine Götliche Barmherzigkeit – „Bahu Joni Bhrami“.
So lange habe ich durch viele verschiedene Gebärmütter gewandert, aber mit diesem Leben habe ich Chance den Göttlichen Geburt bekommen; bitte, bitte, befreie mich, diese elende Seele, durch Deine Gnade…!“
Barmherzigkeit Gottes ist das Gegenmittel für Giftschlange des materielen Leben.
Bisher war das traurige Geschichte einer Fanatiker, und nun kommt ein Ausrufzeichen: “O Herr von Radha“, also keine einfache Annäherung einem unbekannten weit weg entfehrnten Gott! – nicht nur Gott, sondern, Den liebenden Gott: “Oh Geliebter von Radhika, und von Radhika geliebt!“ Du bist die Ursache und das Leben in Universum, Du bist alles in allem – das ist deine Herrligkeit, Du bist alles in allem, und hätten wir diese Vision, das wäre höhe Verständnis eine höhe Verwirklichung des Gottesbewustsein. Diese Liebende Schönheit wird in nexten Wers erwähnt: “Du bringst der Segen in die Welt, Du bist der Herr des Universums und wo kann ich die Zuflucht finden wenn Du mich ablehnst. Ich kam zum Schluß das Du der einziger bist auf dieser Welt, der deine gefallene Dienner retten kann“.
Das ist der Gesang über Hingabe – Dainya und Prapatti. Wann immer sie das Gefühl haben diese Zeichen zu vemissen, sprechen sie dieser Gesang nur aus, und sie werden sich sofort erinnern wie vile Leben haben sie schon ergriffen, wie viele Fehler schon gemacht, was das Ziel des Lebens ist und welcher Weg zum Gott ist.
Und klagen sie nicht, Vergangenheit ist Geschichte, die Zukunft ist ein Geheimnis und jetzige Moment ist ein Geschenk!

 



(коментар Б.К.Тиртхи Махараджа про пісню „Дайня о Прапатти”,
6 вересня 2006, Софія)

„О, мій Боже, Харі, мій милосердний Господи, вічна слава Тобі, Боже Радхи! Стільки разів я від тебе уникав, але цього разу, прошу Тебе, прийми мене за Свого.”
Недавно ми говорили про це, як молитися в необхідному настрої. Ми сказали, що існують різні молитви, як наприклад хотити щось, молити про прощення, чи просто славословити. В цієї пісні все. Вона розповідає сумну історію присвяченого: „Я уникав від Тебе стільки разів. Але Ти мій возлюблений Бог і хоча я ввкидав Тебе життя після життя, ЗАРАЗ прошу Тебе, прийми мене за Свого.” Ми бачимо ще на першому ряду пісні всі різні типи молитви.: прохання про щось, благання благословлення, прощення: „Я помилявся, але прошу Тебе, прийми мене”, а також і прославлення: „Ти мій возлюбленний Господ”.Будь-коли ми молимося, ми повинні об’єднувати всі ці елементи.
І ця молитва зосереджена до милосердного Богоа. У цьому шанс цієї молитви, людини, яка молиться цим способом – що милосердний Бог, милосердний Господ буде діяти милосердне, Крішна справедливий Бог. Він віддає карма-пхалу, плоди карми, але Він це робить відповідно до наших справ – дає нам плоди, яких ми хотили, , які ми заслужили. Але не треба взинувачити Його. Сказано: „Той, хто сіє вітер пожне бурю.” Якщо ми діємо певним чином, ми повинні приймати відповідні результати. А скільки дій, скільки слів, скільки думок ми маємо! Вони як насіння, які ми сіємо в полі свого серця. З плином часу ці насіння проростають, зростають. І раптом наше серце заросло бур’янами, а потім ми плачемо: „Щось відбувається зі мною. Я не заслуговую цього.” Хоча ми розкидали насіння.
І якби Бог був тільки справедливим, ми би платити за всі помилки, які ми зробили. Ми більш-менш це робимо. Але присвячені розумні. Вони хороші інвесторі і хороші бізнесмени, духовні бізнесмени. Вони знають, що “Маю проблему зі справедливим Богом. Я зробив так багато помилок і доведеться платити весь капітал плюс відсотки.” Так це – інвестуєте в бізнес, в якусь діяльність, і вона в достатку пропонує свої плоди. Так ви мусите погасити борг у більшій пропорції.Тому ми намагаємось повертатися до Крішни, до милосердного Бога, АЛЕ не  шахрайськими ставленнями,  як наприклад: „Тому що я помилявся, краще повернутися до милосердного аспекту Бога, бо цим способом я можу обманути Його, Він мені пробачить і я знову можу пробити що я хочу.” Так, звичайно, не можна. Ми не можемо обманути Милість. Мілість приходить без причини. Ми не можемо її примусити. Ми повинні мати всі якості як бажання слушити, відданість, смиренність, щирість. Але Милість прийде. Бхакті має таку характеристику. Ми не можемо примусити її, Але вона активна, і дуже потужна практика. Ми часто не розуміємо як вона діє, але вона так нездоланна. Це чотири характериситики процесу Бхакті: діє сам від себе, потужний, нездоланний і важко зрозуміти як дійсно діє. Милість також приходить сама, Якщо Крішна дає милість, вона прийде, навіть коли ми незаслугуємо їй. Але потік милості заоб’язує нас коритися йому. Тоді ми вже не можемо мати ставлення до обману. Можна у нас недобрі наміри, але після цього як ми вже знаємо що таке бествена милість, у нас їх уже не можна бути.
І яка сумна історія присвяченого в цієї пісні? „Я уникав від Тебе багато разів. Милість підійшла до мене, але я сказав: Ні, дякую. Це не для мене. Я від Тебе відмовлявся. ” Як ви продовите речення? „Я відмовлявся від Тебе, але Ти від мене ніколи не відмовлявся.” Це різниця між людиною і Богом. Я можу Його заличити, але Він б ніколи не залишив мене. Те ж саме і з гуру. Учень завжди може покинути свого вчителя. Але гуру не може покинути свого учня. Радуйтесь свободі. Потім уже буде запізно.
І так: „Я відмовлявся від Тебе, але Ти від мене ніколи не відмовлявся. Цього разу я інший. Прошу Тебе, пройми мене за Свого.” Що відбувається, якщо хтось буде прийнятий як належний Бога? Це кінець його нереальної незалежності, уявляємої самостійності, неприроної свободи. „Прошу, прийми мене за Свого” Це дуже заповітна молитва. „О, мій Боже, стільки утроб я перебродив, нарешті до Тебе, Боже, захотив від Тебе притулитися. Прошу від всієї души, збережи цю нещасну душу зі Своєю божественою милістю. ” Баху джони бхрами – я блукав в утробах різних видів тварин. Але у цьому житті я отримав шансу для божественого народження.Прошу, збережи цю жалюгідну душу зі Своєю божественою милістю.  Божественна милість – це протиотрутою від змій матеріального життя.
Це була сумна історія присвяченого. А тепер вигук: „О, Боже Радхи!” Це не просто повертання до незнайомого, віддаленного Господа.  Це дуже піднесенний поклик не до справедливого, а до люблячого Бога. „О, коханий Радхи, Ти початок, ти життя у всесвіті! Ти все для всіх!”Це прослявлення – Ти все для всіх. Якщо б ми могли отримати таке бачення, це піднесене розуміння, піднесена свідомість про Бога. А про цю Люблячу Красу в наступному вірші згадується, що: „Ти Даєш благодать світу, Ти Бог всесвіту. О, мій Господи, де я можу знайти житло, якщо Ти мене вигониш? Нарешті я прийшов до висновку, що в цьому світі єдиний Ти можеш зберегти Свого слугу .”
Ця пісня про смирення і відданість, дайня й прапатті. Коли ви відчуваєте, що у вас їх немає, заспівайте цю пісню. Іраптом ви пригадаєте через скільки життів ви минули, скільки помилок ви зробили, яка мета і який спосіб повернутися до Бога. Але не кайтеся за т, що відбулося. Минуле – це історія, майбутнє – загадка, а теперішня мить – це дар.



(श्री भ .क .तीर्थ महाराज की ” दैन्य तथा प्रपत्ति” विषय पर टिप्पणी , ६ सितम्बर २००६ सोफिया)

हे मेरे प्रभु,मेरे कृपालु प्रभु,राधापति! तेरी जय हो,कितनी बार मैंने तुमेन्हे भुलाया,पर इस बार कृपा कर मुझे अपना लो !

कुछ समय पहले हम विचार -विमर्श कर रहे थे की किस प्रकार सही भाव से प्रार्थना की जाए| हमने विचार किया कि प्रार्थना के कई प्रकार हैं जैसे याचना ,प्रायश्चित के लिए प्रार्थना और ईश्वर स्तुति हेतु प्रार्थना !. यह गीत दोनों को ही जोड़ता है |यह एक भक्त कि दुखद कथा है ,”मैंने कितनी बार तुम्हें टाला है पर तुम मेरे प्रिय प्रभु हो और यद्यपि मैंने कितने ,ना जाने कितने जन्मों तक तुम्हारी उपेक्षा की है ,पर कृपा कर अब मुझे अपना लो |”इस गीत की प्रथम पंक्ति में आप प्रार्थना के विभिन्न तत्त्व पाते है ,जैसे याचना,मंगलकामना और प्रायश्चित के लिए प्रार्थना भी देख सकते हैं |”मैंने गलती की है पर अब कृपा कर मुझे अपना लो “पर महिमा गान भी है “तुम मेरे परम प्रिय प्रभु हो”तो जब भी हम प्रार्थना करें तो विभिन्न तत्वों को मिला लेना चाहिए |
और यह प्रार्थना कृपालु प्रभु के लिए है |तो यह अवसर है इस प्रार्थना के लिए ,उस व्यक्ति के लिए ,जो यह प्रार्थना कर रहा है कि दयालु प्रभु ,कृपालु प्रभु दया बनाए रखें | कृष्ण ईश्वर मात्र है| एक प्रकार से वे कर्मफल बांटते हैं,और वे इसे आपकी गतिविधियों के अनुसार निर्धारित करते हैं — वे आपको वह फल देंगे, जिसकी आप याचना करते हैं और जिसके आप हक़दार हैं |.पर तब उनको दोषी मत ठहराना|कहा गया है ,”बोया पेड़ बबूल का तो आम कहाँ से होए ” अगर आप किसे खास तरीके से काम करते हैं तो आपको उसके परिणाम भी भोगने पड़ेंगें |कितने कर्म,कितने शब्द,कितने विचार ! ये वे बीज हैं जो आप अपने ह्रदयक्षेत्र में बोते हैं और जब ये बीज समय आने पर उजते हैं,अंकुरित होते हैं,और तब अचानक ही आपका ह्रदय खर-पतवार से भर जाता है और आप क्रंदन करने लगते हैं .”मेरे साथ कुछ गलत हो रहा है ! मेरे साथ ये नहीं होना चाहिए |”जबकि आपने खुद ही बीज बोएं थे|

और यदि भगवान न्याय कर रहे होते तो हमें अपनी उन सभी सभी गलतियों का मूल्य चुकाना पड़ेगा,जो हमने की हैं |कमोबेशी ये हमें करना ही पड़ेगा |पर भक्त चालाक होता है|वे सुनिवेशक हैं और वे अच्छे व्यापारी भी हैं आध्यात्मिक व्यापारी| तो वे जानते हैं कि,” ईश्वरीय न्याय से कुछ समस्या तो होने वाली है,मैंने कितनी गलतियाँ की हैं,तो मुझे तो मूल सूद समेत चुकाना पड़ेगा|”ऐसा ही होता है-आपके क्रियाकलापों में जो निवेशित होता है वह द्विगाणित हो जाएगा ,उसका फल मिलेगा तो अपना कर्ज बहुत बड़े रूप में उतारना पड़ेगा | इसलिए हम कृष्ण के कृपालु/दयालु रूप की आराधना करते हैं |. पर मन से धोखा देते हुए नहीं, अर्थात “मैंने गलती की हैं ,पर चलो अब भगवान के दया रूप की आराधना करूं क्यूंकि इस तरह मैं उसके साथ चल चल सकता हूँ की जिससे वह मुझे क्षमा कर दे और फिर मैं अपनी जिन्दगी जीता रहूँगा|”नहीं,यह नहीं चलेगा |आप दयालुता को धोखा नहीं दे सकते | कृपा बिना किसी शर्त के मिलती है|हम उसे विवश नहीं कर सकते |हमें समस्त अच्छे गुणों का पालन करना चाहिए,जैसे सेवा करने की इच्छा ,भक्ति,गम्भीर्त्या,नम्रता |पर आखिर में कृपा स्वयं आएगी |भक्ति की यह विशेषता है की यह स्वयं ही कार्य करती है|हम इसे बाध्य नहीं कर सकते ,धकेल नहीं सकते पर यह निश्चित रूप से सजीव है,यह एक अति शक्तिशाली अभ्यास है |कई बार हमें पता नहीं चलता कि यह काम कैसे करती है ,पर यह अथक है |अत:खुद ही काम करते हुए,शक्तिशाली,अथक और कैसे काम करती है -इसे समझने में मुश्किल हो — ये चार विशेषताएँ भक्ति प्रक्रिया की हैं |कृपा तो स्वयं ही आ जाती है |यदि कृष्ण कृपा को छेड़ रहे हों,तब भी वह आएगी,चाहे आप उसके लायक न भी हो | पर कृपा का यह प्रवाह हमें आज्ञापालन से बांध देता है| तब आप धोखे की प्रवृति नहीं रख सकते|हो सकता है कि आप किन्हीं गुप्त उद्देश्यों के लिए आये हो,पर जब आपने अनुभव कर लिया की दैवी कृपा क्या है तो फिर आप उस (धोखा ) प्रवृति को नहीं अपना सकते|
और इस गीत में एक भक्त की कितनी दुखद कहानी है? “मैंने तुमसे कई बार बचना चाहा है| दया मेरे पास आ रही थी , लेकिन मैंने कहा: “नहीं, धन्यवाद! यह मेरे लिए नहीं है. “मैं तुम से बचता रहा |”. ‘तुम उस वाक्य को कैसे कहोगे ? है, “मैंने तुमसे कई बार बचना चाहा है, लेकिन तुमने मुझे कभी नहीं त्यागा ” यह मानव और भगवान के बीच का अंतर है| मैं उसे छोड़ सकता हूँ , लेकिनवह मुझे छोड़ने के लिए तैयार नहीं है|गुरु के साथ भीऐसा ही है,शिष्य सदैव गुरु को छोड़ सकते हैं.लेकिन असली गुरु शिष्य को कभी नहीं छोड़ सकते,तो, अपनी स्वतंत्रता का आनंद लो ! बाद में यह बहुत देर हो चुकी होगी |.
तो, “मैंने तुमसे कई बार बचना चाहा है, लेकिन तुमने मुझे कभी नहीं त्यागा ” इसी समय से मैं अपनी मानसिकता बदल रहा हूँ|मुझे ले लो, मुझे अपना लो |” “क्या होता है अगर किसी को स्वीकार कर लिया जाए कि वह भगवान का है , भगवान से संबंधित है ? तब तथाकथित स्वतंत्रता, काल्पनिक स्वतंत्रता अवास्तविक स्वतंत्रता समाप्त हो जाती है |. “कृपया मुझे स्वीकार लो ” यह एक बहुत ही अंतरंग प्रार्थना है. / “हे मेरेप्रभु, कई अलग अलग गर्भाशयों में भटकने के के बाद, आखिरकार मैं आ गया हूँ और आप की शरण में आ गया हूँ | कृपया, कृपया, आप दैविक दया से इस पापी आत्मा को मुक्त करा दें |. बहू जोनी भ्रामी – मैं कई प्रजातिय



Наскоро посетихме храма на Гопала Бхатта Госвами. Това е много известно място, защото там се почита Радха-Раман. Радха-Раман е само-проявено мурти. Това е дълга история, но да я разкажем съвсем накратко: Гопал Бхатта Госвами обожавал шалаграм-шила. Това са едни много специални камъни, идващи от непалските реки, белязани с различни знаци; те биват считани за представители на Върховния Бог. Той почитал един такъв камък; има специфични правила и регулации за неговото обожание. Гопала Бхатта Госвами бил един от шестимата госвами на Вриндавана. Много възвишен, много брамински тип човек. Всичките му духовни братя вече обожавали Радха-Кришна – красиво-оформени образи на Божествената Двойка. А той си казвал: „Толкова съм нищожен! Аз обожавам само този шалаграм-шила според браминските стандарти…” Не забравяйте че обожанието на шалаграм-шила е нещо изключително висше! Но той го считал за нисша класа обожание в сравнение с божествения екстаз на останалите. Той си вършел служенето, но неспирно се молел в сърцето си: „Мой Господи, ела при мен, яви ми се по някакъв начин! Как мога да издържам тази раздяла с Теб?!” И молитвите му били толкова силни и искрени, че от шалаграм-шила се проявила една прекрасна форма на Кришна. И така, Радха-Раман е само-проявило се мурти. И дори самото място, на което се е проявил се пази като свято място за поклонение.

 

И както знаете, за Кришна разбира се всичко е възможно; от един малък камък Той би могъл да прояви огромна форма на мурти. Но този път не сторил така. Този път се проявил в малка форма. Затова Радха-Раман е съвсем мъничък. А ако стоиш на 20 метра от олтара на практика не виждаш нищо. Пък и особено индийските възрастни бхакти са с полуслепи очи. А муртито е толкова мъничко… какво да сторят? Затова в храма на Радха-Раман има един стар вайшнава – виждам го от време на време – който има монокъл и с него проверява: о, Радха-Раман си е там! Като пират! И споделянето е толкова силно в сърцата на тези хора, че след като свърши с проверката и види че Радха-Раман си е още там, той го подава на съседа си също да погледне! Много е сладостно да гледа човек как обожават Радха-Раман там… И традицията им е толкова силна, че обожанието тече неспирно от петстотин години насам. С такава интензивност, че в кухнята още гори същият огън, който е бил запален от Гопала Бхатта Госвами. Само си представете! Да поддържаш огъня жив петстотин години! Това е доста голяма посветеност!

 

И така, това е един много специален храм; всички бхакти отдадоха почитанията си на Радха-Раман и вече си тръгвахме. И тогава на входа видяхме да влиза един възрастен човек. Аз веднага бях впечатлен от присъствието му. Мислех, че и той е поклонник. Всички бхакти, които бяха с мен бяха поразени от срещата с Радха-Раман, затова никой не му обърна внимание. Но аз незабавно помолих за благословиите на този старец с хубава роба, хубава брада, хубаво излъчване и го попитах: „Може ли да те снимаме?” Защото той имаше класическо лице. Такива лица не се срещат на всяка крачка по булевардите на София. Той отвърна: „Да, разбира се!”  И изчака за миг докато извадим  оборудването за да направим хубава снимка. А междувременно – защо започнах да ви разказвам цялата тази история за Радха-Раман – междувременно той ни даде и наставление. Каза: „Не забравяйте, че освен Кришна всичко друго е илюзия. Извън обожанието на Кришна всичко е илюзия.” А после добави: „Знаете ли, аз съм старшият отговорник на този храм…”